Моменти у які буденність пасує

Випадкова фраза незнайомки

Буває навіть я заплутуюсь. Непохитна логіка й стратегічний аналіз якими керуюсь та живу стають нейпринятною схемою роботи мого біологічного процесора. Тому зараз, не дуже холодної осені, я крокую незнайомим містом. Видно старовинні будівлі й готичні дахи на фоні сірого неба, буває так на мить переносишся в минуле. А тут, на межі чотирнадцятого й п'ятнадцятого століття усе інакше. Не те щоб, кардинально, але яскравий контраст. Я крокую впевнено бордюром і дуже привертаю увагу публіки, ще б пак, дворяни та патріції вважають що це неприйнятно адже тут так бешкетують лише неслухняні діти незнатного погодження.
Вітер віє в моє лице тією ж осінню, ворони сіли на фасад, а небо все те ж - сіре. Серед дивних поглядів бачу особливий - інтелігентну даму благородного походження з немовлям, його погляд. Яке життя його чекає? Що він провідчуває, ким буде? Про що думатиме? Хіба то має значення коли він вже півтисячоліття як мертвий...
Переходжу вулицю і хтось смикає мене за пальто, я скидаю інерцію.
- Обережніше, так можна й у лікарню потрапити! - сказала вона. Чим врятувала мене від попадання під колеса автомобіля. Але ж п'ятсот років тому тут не було цього асфальту, а от готичних будівель, з їх високими чорними шпилями, було більше.
- Дякую - максимально вдячно й щироподібно відповів я.
Але здається мені, вона вловила мій фальш.
- Я теж, буває, замріююсь. - доброзичливо сказала незнайомка.
- Часом це необхідно, щоб не втратити себе. - аргументував я.
- Вважаєш потрапивши в аварію, ти б себе зберіг)? - жартівливо сформулювала дівчина.
- Неприємна дрібниця, світ не помітить. - затвердив я.
Тим часом ми непомітно перейшли автомобільну смугу й крокували далі бруківкою.
- Світ усе помічає - з ірреалічтиною впевненістю сказала чорнява незнайомка й незупинно рухалась далі.
А я от зупинився. На мене накинулись думки, вони бомбардували цю незвичайно звичайну репліку.
Ось незнайомка вже розтала у натовпі, а мені прийшла моя відповідь. Це не був бізнес-рецепт чи концепція виходу. Просто лише світло і впевненість, проблеми й не існувало як такої, і тепер я це бачу.