Сьогодні в школі Поллі була розгублена, вже декілька днів Марріта не прилітала до неї.
- Повернувшись додому, у себе на столі Поллі знайшла записку. У ній було написано:
Привіт, Поллі!
Пробач що не прилітала, але була повня, а в повню нам заборонено залишати Місяць... Цієї ночі я прилечу за тобою. Рівно о півночі чекай на мене і як слід підготуйся...
До зустрічі.
Марріта
- Ура! Я полечу на Місяць... Але, що мала наувазі Марріта коли сказала підготуватися до подорожі? Що ж візьму з собою трохи їжі та теплі речі, на випадок як що там буде холодно. Так, так, так, складу це все в новеньку валізу. Все склавши вона сіла біля вікна і почала чекати на подругу.
Черговий раз Поллі глянула на годинник.
- Без п'яти дванадцять, лишилося п'ять хвилин - постійно повторювала Поллі - лишилося п'ять хвилин.
І тут вона побачила вже знайомий їй блиск.
- Марріто, нарешті ти тут...
- Поллі, залазь швидше на тарілку.
І вже за декілька секунд дівчати сиділи на літаючій тарілці.
- Ну що готова до подорожі?
- Так - вигукнула Поллі.
- Тоді вперед.
Поллі не встигла згледітися, як вони вже були на Місяці.
Там був один величезний будинок.
- Я в житті не бачила такого будинку - у захваті вигукнула вона.
- Ну звісно,він такий великий тому що ми всі тут живемо, в одному будинку - сказала Марріта.
- Всі, а хто тут живе крім тебе?
- Крім мене тут живуть мої сестри і брат. Я тебе познайомлю з ними, пізніше. Ходімо хутчіш у середину.
За хвилину вони опинилися всередині, всюди висіли різні картини, але що на них зображено Поллі не могла зрозуміти, здавалося, що на них все було догори ногами.
Вже скоро вони опинилися у великій залі. Там стояв довжелезний стіл, а за ним сиділи сестри Марріти.
- Нарешті ви тут - сказала одна з них - вітаю тебе у "Місячному домі", Поллі.
- Це наша найстарша сестра, Міла.
- Проходь, сідай - мовила інша - доречі я Кріста.
Так Поллі познайомилася з усіма дівчатами.
- О, а ось Річ, наш брат.
- Всім привіт, вибачте за запізнення.
- Та ми вже звикли мовили дівчата.
Поллі, попросила про екскурсію по будинку і дівчата залюбки показали їй весь дім.
- А тепер моя люба подруго - мовила Марріта - нам час летіти, ходімо до тарілки відвезу тебе додому.
Поллі тільки вдома зрозуміла, як вона втомилася. Тому одразу заснула, навіть не записавши сьогоднішню пригоду до свого щоденника.
