Солодкий смак помсти

Розділ 15. Пастка

- Навіщо ти мене кликала? - невдоволено запитав помічник Таємної Подруги.

- Навіщо?! Ти ще запитуєш? - розлютилась дівчина. - Ми святкуємо! Трейсі стало гірше, навіть без нашої допомоги

-Як ти дізналася?

-Залишила свій телефон лікарю і сказала, щоб він дзвонив мені, якщо будуть якісь зміни.

- І він так легко погодився?

-Увімкни мозок! Звичайно ж без конверта не обійшлося.

- Ти змусила мене приїхати сюди о 4 ранку, щоб сказати про це?!

- Дослухай до кінця, а потім будеш висловлювати своє невдоволення. Трейсі довго не протягне, прийшов час закінчувати цю гру, мені вже набридло.

- Зрозуміло, кого цього разу?

* * *

Ніч повільно опускала свої темні крила на місто. На вулицях ставало все менше і менше людей. Тільки Нік та Валері йшли по парковій алеї, тримаючись за руки і розмовляли на різноманітні теми.

- Тобі зовсім не обов'язково проводити мене, ще не дуже пізно, я зможу дійти сама, - сказала Вел і поцілувала хлопця у щоку.

- Я не залишу тебе саму. Ніколи не знаєш чого очікувати від Таємної подруги та її посіпаки.

- Добре, але обіцяй, що назад ти поїдеш на таксі. Мені буде так спокійніше.

- Обіцяю, - Нік обійняв її за талію і притиснув до себе.

Хлопець з дівчиною йшли по безлюдній вулиці, освітленій ліхтарями. Раптом Валері вигукнула:

- Ай! Боляче!

- Що сталося? - перелякався Нік.

- Здається, я підвернула ногу, - сказала дівчина, обпираючись на плече Ніка, проте не втрималася і почала падати. Хлопець швидко підхопив її на руки.

- Ого! Ти швидкий, - захоплено вигукнула Вел. - Але тобі ж важко, опусти мене.

- А от і ні, я понесу тебе додому.

- Добре, всеодно тебе не переконаєш, - поосміхнулась Валері, обійняла за шию коханого і вдихнула аромат його одеколону. Дівчина добре знала цей запах, такий рідний і приємний.

* * *

Наступного ранку Вел прийшла до школи з перебинтованою ногою. Коли вона підійшла до подруг, ті були налякані.