Це не що Ви подумала по назві, хворі збоченці. Мій перший раз в перший клас. В цей період взагалі нічого дивного не ставалося. Я помітила, що не можу спілкувати з дітьми, які молодші від мене, бо ввжала їх тупими. Мене оточували все ті ж танці, школа, батьки, брат і в життя почали просочуватися нові технології. З шести років я любила серіал "Друзі" та починала свій шлях в комп*ютерих забавках. Навколо мене були одні хлопці: партнер на танцях, друг, який знав мене ще до мого народження, брат і його компанія. Один хлопець з компанії змінив моє життя. Я була звичайно сірою низенькою, дівчинкою, яку всі любили, бо світле волосся і щічки надавали вигляд янгола. Про чоловічі риси характеру вказує не лише моє ім*я а те, що через батьки-будівника всі діти гралися в пісочку а я в цементі, фарбували лялькам нігті а я з татом паркани, бігали за м*ячем а я по плоскогубці. Мене дуже любив дід, через вік і кількість влитого алкоголю в нього, він починав трохи чи то маразмом хворіти чи щось таке, але я любила його безмежно. Пізніше він скаже, що одна я його любила щиро. Класна річ бути малою те, що ти бачиш світ по своєму і багато не розумієш наприклад:батьки ніколи не сприймали діда в серйоз а моє маленьке серце обожнювало його, тата часом дратувало те, що бабуся погано ходить а я любила бути її підтримкою і йти з нею, тато не любив їздити до тещі а я ці три години дороги сприймала як особливі моменти, коли ми всі разом в машині ставали як одне ціле.
