В осінь падаю, в срібні дощі.
Час стрілою крізь золото мчить.
Ранок губиться, тихий, німий.
Світ осінній - самотній, чужий
Тане, плавиться. Лиш ліхтарі
У тумані висять угорі.
Як від холоду, світло тремтить.
Розтягнулась на вічність ся мить,
Коли падала в осінь щодня.
Загубилась у сутінках я.
Листопади сховали стежки
І дороги тепер не знайти
Простягаються сутінки в ніч,
Що з'їдає короткії дні,
Забирає осіннє тепло.
В'яне все, що буяло й цвіло.
Прокидаюсь від літнього сну
І священний вогонь розпалю.
В осінь падаю. Най буде так
Зачекалась її уже я.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Осінні Мотиви
PoetryОсінь - загадкова пора року, різнобарвна і п'янка, затишна і дощова. Хто вона? Чарівна відьмочка із Золотих Садів, грайлива і щедра? Мудра руда киця зі смарагдовими очима? Чи осінь - це стан душі? Ніжний, трепетний, з ароматами кориці, кави і зів'ял...
