Панує тиша. Все навкруг завмерло.
Серед відтінків бляклих листопаду
Гублюся, бо довкола мене темінь
Навколо непроглядний дим туманів,
Довкола холод та іржаве листя.
Давно зірок у синяві немає.
Осіння сірість груди мої стисне.
Під мохом я від неї заховаюсь.
Дахи будинків затуляють небо.
Мені б побачити його, вдихнути
І розчинитись, увібрати в себе,
А не осінню дощову отруту.
Іще б пожити, коли все вмирає,
Бо цього світу ще мені не досить.
Най іскорка життя лиш не згасає,
Лиш пережити б оцю димну осінь.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Осінні Мотиви
PoetryОсінь - загадкова пора року, різнобарвна і п'янка, затишна і дощова. Хто вона? Чарівна відьмочка із Золотих Садів, грайлива і щедра? Мудра руда киця зі смарагдовими очима? Чи осінь - це стан душі? Ніжний, трепетний, з ароматами кориці, кави і зів'ял...
