Осінь у місті губиться.
Серед доріг і перехресть -
Цього нескінченного асфальтового лабіринту -
Серед вулиць і провулків,
Що ведуть у нікуди,
Між темних арок і дворів,
Де панують одвічні сутінки.
Вона люто зриває листя -
Те чудове золотаве,
Багряне,
Рудувато-зелене,
Жаристе,
Бурштинове.
Вже не тішать строкаті барви.
Стомлена й виснажена,
Сивочола,
З інеєм на віях,
Краде шматочок дня,
Заздрячи останньому теплу.
Губить сиве волосся,
Блискучі каштани,
Гнилі яблука
І кетяги калини,
Що рясно червоніють
Серед колючого гілля.
А сама йде.
Листопад ще не скінчився.
Ще стільки світу обійти,
Щоб забрати
Останні промені холодного сонця.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Осінні Мотиви
PoetryОсінь - загадкова пора року, різнобарвна і п'янка, затишна і дощова. Хто вона? Чарівна відьмочка із Золотих Садів, грайлива і щедра? Мудра руда киця зі смарагдовими очима? Чи осінь - це стан душі? Ніжний, трепетний, з ароматами кориці, кави і зів'ял...
