Вони були звичайними підлітками, аж поки в один прекрасний день для них відкрилися двері в таємний і захоплюючий світ у якому живуть надприродні істоти...Пригоди розпочинаються...
о кінця навчання залишався місяць, друзі вирішили не гаяти час, та вже просити батьків про «поїздку в табір». В понеділок після школи вони зустрілися в будиночку на дереві: - Мої батьки спочатку не дуже вірили, але все ж таки відпустили,- першим почав Сем. - Я вчора весь вечір просила батьків відпустити мене, але вони не погоджувалися, але потім я сказала,що їдуть всі мої друзі і я не можу не поїхати. Вони дозволили,- похвалилась друзям Делі. - Мої батьки теж дозволили,- сказали одночасно Нік і Кеті. - А мене не хочуть відпускати, кажуть, що мені потрібно вчитися, але ж літо.. яке навчання?- поскаржився Джексон. - Ми підемо до твоїх батьків всі разом та відпросимо тебе,- вирішив Сем. І вони пішли додому до Джексона. Друзі вирішили, що говоритиме Делі ,вона була найменшою і всі любили її. - Доброго дня !- привіталася Делі,- Чи не могли б ви відпустити Джексона з нами в табір? Ну будь ласка...- попросила дівчина, зробивши очі, як у кота з мультфільму «Шрек». - Джексону потрібно підтягнути деякі предмети,- стояли на своєму батьки хлопця. - Ну ми всі їдемо, і не можемо поїхати без нього. Він ж розумний. Джексон підтягне навчання на початку року. - Ну якщо так, то нехай їде, але все одно він повинен вчитися, навіть в таборі. - Домовилися,- зрадів хлопець.
Друзі повернулися в свій «штаб» на дереві - Друзі,я так рада,що ми всі житимемо літом у містера Пітерсона, але я трішки боюсь,- сказала Аделія. - Чого ти боїшся, ми ж будемо поряд,- сказав Нік і підійшовши до дівчини обійняв її. Друзі сиділи та розмовляли про все, а так і залишалася в обіймах хлопця. Вже було біля одинадцятої години вечора, друзі почали розходитись. - Делі можеш залишитися на секунду, я хочу з тобою поговорити,- прошепотів дівчині на вухо Нік. - Звичайно,- відповіла Аделія. Делі сіла на м'яке крісло поряд з Ніком. Він підсунувся до неї і взяв дівчину за руку, в Аделії пішли мурашки по шкірі. - Делі,- почав хлопець,- я давно ходів тобі сказати... - Ніку, я теж давно хотіла поговорити з тобою,- прошепотіла дічина. - Я люблю тебе!- наважився хлопець, в Аделії відняло мову, як довго вона чекала цих слів від нього. Хлопець підсунувся ближче та поцілував її,Делі хотіла, щоб ця мить продовжувалася вічно, але почула голос мами, яка кликала її додому. Вона вивільнилася з обіймів хлопця і поспішила додому. Ця мить запам'ятається їй на все життя.
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
