Зіграй зі мною (АП)

Розділ 8

     Я змахнула пісок зі ступень і наділа кросівки. Райан зайняв позицію на відстані приблизно тридцяти футів від мене. Поклав м'яч на пісок, замахнувся правою ногою і закричав:

     - Я хочу, щоб ти зупинила м'яч.

     - Гаразд. Тільки...- М'яч уже летів на мене. Скрикнувши, я зловила його біля грудей.

     Райан подивився на мене так, ніби я забула вранці одягнутися.

     - Це футбол. Ти не повинна використовувати руки.

     Звідки мені знати, чого вн хоче від мене, намагаючись вбити своїм м'ячем?

     - Подай його мені.

     Я слухняно штовхнула м'яч, піднявши більше піску, ніж він при подаванні. Райан знову вдарив ногою по м'ячу. З тією ж швидкістю, у ту ж мету.

     Прямо в мої груди. Я зловила його.

     - Без рук, Метьюз!

     Мені це починало діяти на нерви. Я кинула м'яч йому.

     Він знову подав його мені.

     На цей раз я відступила у бік, давши м'ячу пролетіти повз.

     - Що це було? - Недовіра затьмарила його обличчя, коли він підійшов до мене.

     - Ти сказав без рук. Хочеш, щоб я ловила його зубами чи що?

     Він засміявся.

     - Я настійно рекомендую не робити цього. Під час гри ти повинна зупинити м'яч. Але руками користуватися не можна. Ти повинна використовувати своє тіло: плечі чи голову, але в основному груди. 

     - Ага. Тільки є одна проблема. - Я підняла свої груди обома руками. - У мене є це!

     Вражений, його погляд опустився вниз і не повернувся. Іскри в його очах майже налякали мене. Я відчула себе Білосніжкою поруч з...Мисливцем(гра слів: Hunter - мисливець, прізвище головного героя - Хантер). Я, насправді, не хотіла навіть уявляти, які у нього зараз думки. Я підняла руки до обличчя Хантера, привертаючи його увагу.

     - Підніми очі.

     Він послухався. Неохоче. Його губи зігнулися в пустотливій посмішці. 

     - Достатньо для одного ранку, - я ледь керувала своїм голосом. - Я хочу повернутися до того, як моя мама дізнається, що я пішла.