Зіграй зі мною (АП)

Розділ 11

     Стиснувши губи, я подарувала Хантерові рішучий погляд, але після його останніх слів мало не намочила штани.

     Філіп здавався задоволеним ситуацією, розливаючи текілу. Чарку Райана він, на вимогу його сестри, наповнив наполовину. На кожну чарку він поклав шматочок лимона.

     Райан посміхнувся мені.

     - Усе ще у грі?

     - Я ж не повинна випити це? - Дідько. Голос здригнувся від зростаючого занепокоєння.

     - Не повинна. Це для мене. Ти просто допоможеш з лимоном.

     Допоможеш з лимоном? Це як? Згодувати його йому? Гаразд, з цим я впораюся.

     - Я у грі.

     Райан так посміхнувся, що я відразу засумнівалася в тому, що находжуся у правильному місці у правильний час. Але було занадто пізно відступати. Він зняв лимон з текіли, цокнувся чарками з Філіпом і простягнув шматочок мені.

     - Кусай. 

     - Що?

     - Кусай, - повторив він.

     Він повернув кашкет кепки до потилиці, потім залпом випив текілу. Я нахилилася вперед і вкусила лимон, який він підніс до мого обличчя.

     Фу, кислятина. Я скривилася і відсторонилася. Райан вихопив шматочок з мого рота, обхопив мене за шию і смикнув до себе. Усе сталося так швидко, що я навіть не встигла злизати лимонний сік з губ.

     Це зробив він. І у мене завмерло серце.

     Райан провів язиком по моїй нижній губі, злизуючи з неї сік, потім ніжно вкусив її і ковзнув своїм язиком до мого з такою чуттєвою повільністю, що все моє тіло, аж до кінчиків пальців, пронизало хвилями неймовірного задоволення.

    Коли він відсунувся від мене на кілька дюймів, у роті залишився присмак лимона і текіли. Він усе ще тримав руку на моїй шиї і дивився на мене з вибаченням в очах. І задоволенням.

     А я.....я, ймовірно, була схожа на кішку, кинуту у холодну воду. Така приголомшена, що ні звуку не могла вимовити.

     - Дякую за допомогу з лимоном, - Сказав Райан так тихо, що мені довелося читати по його губах.

     Я повільно зітхнула, хоча моє серце калатало як шалене.

     - Ага. У будь-який час.