Першокурсниця

Частина 2

Завтра мій перший день в інституті. Ще з вечора ми з Бо Йон домовилися сьогодні сходити по магазинам, щоб купити все необхідне.

13.47 біля парку

- Привіт!- я обернулася і побачила Бо Йон.
- Привіт!
- Ти готова витратити всі гроші?
- Так, а ти?
- Ну звісно, а для чого тоді їх виготовляють?
Ми посміялися та пішли до торгового центру.

Ми накупили багато чого. Так як в нас не звичайний інститут, а скажем так " елітний" нам потрібна спеціальна форма. Вона була як шкільна: спідниця, рубашка та піджак. Насправді форма не була жахливою, навпаки вона була дуже стильною та зручною. Спідниця та піджак були темно-синього кольору. А рубашка була біла тільки з емблемою інституту. Потім нам захотілося прикупити речі для виходу в люди. Я собі купила 2 пари джинсів, кучу світшотів, чорні штани, та 3 вільні футболки. Бо Йон купила собі чорні штани, 3 блузки: рожеву та 2 білі. Купила три плаття та чорну коротку куртку.

В нас було дуже багато пакетів, тому ми вирішили взяти таксі. Виходячи з торгового центру ми помітили велике скупчення людей біля чорного входу. Я одразу побачила як в очах Бо Йон загорілися вогники цікавості. І звісно ж ми пішли туди. Біля входу ми побачили чорне авто.

- Що це таке?- запитала я
- Не що а хто?- відповіла не дивлячись на мене Бо Йон.
- Дивись, дивись, хтось виходить!- вигукнула я.

Бо Йон пішла вперед до машини та потягнула мене за собою. Підійшовши ближче нас сильно штовхнули і ми впали. Люди які побігли до машини, пройшлися  по наших руках та ногах, це було дуже больно. Я чула як плакала Бо Йон, я намагалася встати но різкий біль в нозі завадив мені. Здається мені зламали ногу. Чорт, як мені допомогти Бо Йон? Тут я відчула як людей стало менше і відкрила очі.
Я побачила що людей тримали охоронці, а біля Бо Йон стояв якийсь хлопець з рожевим волоссям. Я не надала цьому уваги тому, що перед мною став високий хлопець.

- Ти в нормі? Здається ти зламала ногу? Сильно болить?- не перестаючи зводити своїх очей з моєї ноги розпитував мене хлопець.
Я нічого не відповідала. Я була в шоці перед мною стояв сам Кім Техьон! Мій біас стояв впереді мене! Це сон? Хоча ні, я все ще досі відчуваю біль в нозі. І тут я почула крики Бо Йон.

- Боже, Рита, що з тобою? Все гаразд? Тобі нічого не зробили?- зі сльозами питала вона.

- В неї зламана нога. Їй потрібно у лікарню.- відповів Техьон.

Тут раптово він піднімає мене на руки та несе до чорного авто. Ви б бачили мене в той момент. Вся червона як помідор. Моє серце ледь  з грудей не вистрибнуло. Коли я дивилися на Техьона, він був дуже серйозним. Перший раз його таким бачила. Зазвичай на всіх концертах та бомбочках він веселий, завжди сміється і щось намагається робити. А сьогодні я побачила його з зовсім іншої  сторони.

Коли мене несли до авто я дивилася на Бо Йон. Біля неї йшов той хлопець з рожевим волоссям. Виявляється оцей "хлопчик" це Пак Чімін. Ні, ну ви в це можете повірити?!! Техьон та Чімін! Вони зараз тут допомагають нам з Бо Йон!! Зірки світового масштабу зараз біля нас. Кожна дівчина б мріяла про це.

Мене посадили в авто, відразу підсіла Бо Йон до мене. Вона теж як і я була вся червона,тільки зі слізьми. Розпитувати я її не стала, бо їй дісталося не менше. Потім біля нас сіли Техьон та Чімін. Всю дорогу до лікарні ми мовчали. Мені було дуже сильно больно, що я аж стримувала сльози. Но коли ми доїхали я не витримала. Я почала ридати, заливатися сльозами. Тут раптово Техьон взяв мене на руки та поніс в лікарню.

- Не плач! Зараз дійдемо до лікаря, він допоже.- з усмішкою сказав мені Техьон.

Після цих слів я перестала плакати. Ми дійшли до кабінета. Поки мені накладали гіпс Бо Йон проходила обстеження чи в неї нічого не зламано. На щастя з нею нічого не трапилося.

На годиннику була вже десята вечора. Довго провозилися з моєю ногою. Весь цей час з нами сиділи Техьон і Чімін. Вони виглядали дуже стомленеми.

- Дякую за допомогою!- сказала я.
- Нема за що!- в один голос відповіли хлопці.
- Ви напевно були дуже зайняті, а ми вас потурбували.- дивлячись в підлогу сказала Бо Йон.
- Та ні, ми не були зайняті. Вибачте, то із-за нас ви постраждали.- сказав також дивлячись у підлогу Чімін.
Він чимось нагадує мені Бо Йон.

- Якщо вам знадобиться допомога зателефонуйте нам. Вибачте, але ми поспішаємо. Нас викликало BIG HIT.- швидко сказав Техьон та віддав нам бумажку з номерами.

- До зустрічі! - сказали ми з Бо Йон.
- Бувайте!- відповіли хлопці.

Після того подруга провела мене до дому та пішла. А я впала на ліжко, що навіть не помітила як заснула. Завтра мене чекає важкий день в інституті. Навіть не важкий а перший!