Львівські тумани, львівські дощі і зливи
Гралися сонцем, сміялись привітно вітрам.
Знаєш, у Львові я знала, що я щаслива.
Я віддавала тривогу тихим міським птахам.
Я зупинялась й вдихала запах старих будинків.
Небо сіріло, серце билось швидке.
Там, поміж вулиць, холодних доріг і ринків
Я разів п'ять загубила кохання тремке.
Я не втрачала серце, я просто втрачала спогад.
Кава з туманом давали забути час.
Я забувала його незнайомий погляд
І не тримала серце на рівні нас.
Пане старенький, мій добрий, хороший Львове,
Вдячна за ще один тепло-холодний привіт.
В тебе історія, друже, така кольорова,
Що навіть ти заховав у собі мій задимлений світ.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Міста. Потяги. Вокзали
PoetryТам, де шляхи перетинаються. Там, де звичні речі набувають інший сенс. Думки вголос, нічне натхнення або просто поезія відстаней.
