Віскі? Віскі.

54 4 0
                                    

Попискування в дальньому кінці кімнати. Шурхіт щурячих лап. По чолі стікають краплі поту... Це сон. Лише сон...

Сонце залило усю кімнату світлом платини. Маленька срібна монета Місяця була мов привид, в порівнянні з яскравою білістю хмар. Решту затулили хмарочоси.

Коли усі ранкові справи залишилися позаду, я поквапився на зустріч з другом. Ось-ось, і книга "Чортівня на Евер Стріт" буде видана.
Я квапився, тому моя пунктуальність, не дала мені і можливості запізнитися. У барі "Повний келих" я чекав власника друкарні Чикаго, Гарольда Вольта. Мого хорошого друга і знайомця.
Двері бару відчинилися і на порозі постав височенний хлопчина, одягнутий в звичний для цих місць одяг: жакет, брюки, краватка і щедро налаковані чорні туфлі.
- О, Джо, малий, ти і сьогодні вчасно!- гукнув до мене чоловік і неквапливо пішов до барної стійки.
- Я здивований, що ти здивований. Радий бачити. Що, який напій ти хочеш? - я говорив повільно, підкорений старим педагогічним рефлексом.
- Щось таке, від чого моя радісна новина стане сумною, щоб захотілось іще випити! - засміявшись хрипким сміхом курця, він штрикнув мене ліктем у бік.
- То що за новина, кажи, поки ми не пообпивались. - я зиркнув на нього, насторожено, адже в його стилі мене підколювати.
- Бачу, ти не віриш що з моїх уст можуть піти справжні, правдиві хороші новини. - він знову засміявся.
- Ще б пак.- мовив тихо я, аби Гарольд не розчув.
- Слухай, і уважно. - він натягнув серйозну пику і провадив далі - завтра усі екземпляри твого роману будуть готові. Але стій, це ще не все. Одна моя подруга, власниця кількох книгарень і книжкових кафе, дізнавшись про видання твого твору, запропонувала розповсюджувати їх у своїх закладах, за невеличку плату. Навіть менше ніж ти можеш подумати! Уявляєш? Танцюй і радій, малий. Я все за тебе виконав. Так що, усе сьогодні за твій рахунок!- він знову засміявся, чи краще сказати зареготав.
- Ну, якщо ти мене не дуриш, то це просто прекрасно. Спасибі. Знімаю перед тобою капелюха. - мовив я, з краплею іронії.
- Віскі?- запитав він.
- Віскі. - мовив я, і зрозумів, що мій гаманець чекає шалене схуднення.

КнигарняWhere stories live. Discover now