20:45

7 1 0
                                    

Ми зупинилися......де я.На вулиці дощ; толком не розбережся, піднятись і спитати лячно...тисячі думок в моїй голові тисячі проблем.
Аж раптом водій промовив собі підніс пошепки:
-20:45 майже час .....-решту слів я не почула.
За кілька хвилин до нас підійшов гордий пацан(Ніль), показав лагким помахом руки водієві що потрібно виходити.Водій швидко відкрив двері і вийшов.Через вікно було видно що вони швидко перекинулись декількома словами.Водій кивнув головою обернувся до машини і відкрив двері до заднього сидіння.Я різко вдала сплячу.Він витягнув мене з сідушки і поніс кудись.Я немогла відкрити очі.Хм... не відчувала на собі крапель дощу. Хтось тримає парасольку зверху.Мене кудись несли аж поворушитись лячно......водій котрий мене ніс різко зупинився.

Корона моя !!!Where stories live. Discover now