Зведений брат Люцифера

Частина без назви 2

***

У кімнаті помітно похолоднішало відтоді, як він пішов, доведеться, мабуть, збільшити підігрів – знов доведеться просити підняти квоту. «Як би вони не вирішили скоротити посаду наглядача!» – зі страхом подумав Орест. Не встиг він перевдягнутися, як термінал запищав.

– Чого тобі? – сердито запитав хазяїн нахабного пацана.

– Та нічо! Шо скажеш, Хароне, всіх на той берег перевіз?

– Я тебе наступного разу перевезу, вилупок ти смердючий! Папуга драний! Я ледь встиг винести їх!

– Ага, так і запишемо – зайва витрата енергії. Може поглянемо на твої дані? О! А що це в нас? Ти сьогодні щось дуже багато витрачаєш. Та й вода на тебе йде, як скажена. Мабуть, треба все ж-таки відправити звіт.

– Це моя норма. Моя! Я економив!

– Хм... економив? Знаєш, я тут дещо придумав, хочу з тобою порадитись.

– Про що? – недовірливо запитав Орест.

– Та от думаю, навіщо доглядати ті галереї? Кому вони потрібні? Може подати ідею в інспекцію, щоб тебе скоротили? – Одін почав реготати, одночасно зображуючи пантоміму, ніби йому вводять розчин, а потім він починає труситися і закидати голову. – Що, всцявся, Хароне? Не бійся, я пожартував! Ги-и-и.

– Ах ти ж...

Екран блимнув, і посередині повисло віконце з написом «сеанс завершено».

– Ну добре, падло мале, хочеш погратися? Пограймося.

Орест підняв лежак дивану, попорпався всередині, і витяг невеличкий ящичок, перемотаний тканиною. Старе ганчір'я полетіло в куток, і на столі з'явився компактний робочій процесор – річ з минулого. Тепер такого вже не роблять – надто дорого, та й можливостей нема. Орест користувався цією штукенцією лише у крайніх випадках, щоб зайвий раз не світитися, хоча сказати правду, хіба тепер ще існували фахівці його рівня? Старий пристрій було під'єднано до мережі, і Орест почав свою роботу.

Вирішивши, що якщо вже вліз у систему, то можна зробити декілька справ, він змінив деякі дані в базі Палацу Сну, попорпався у файлах дослідницького центру і трохи підправив статистику по витратах енергії. Тож до наступного «свята» дні пройдуть у розкошах: він нагрів кімнату так, що можна спати в одних трусах і навіть прийняв гарячий душ. Шкода, що замовити додатковий пайок не можна: їх жива людина відвантажує, тож їсти довелося те, що мав.