"Я дуже боюся тебе загубити❤️"

Те шо змінило все..!

Ось і наступив ранок..я була зла і не добра не хотіла ні з ким розмовляти,одягнулася,помилася та пішла до школи..не зробивши жодного домашнього завдання...Що я тепер маю сказати своїй найкращій подрузі?Я без неї помру,а вона без мене,а Крістіану?в нас тільки все налажувалося...я розуміла,що батьки переїхали через моє навчання,адже батьки хочуть більшого для мене,але мені і тут подобається..я можу запобігти всього цього,але тоді я завалю придмети і батькам прийдеться позоритися через мене..може всетаки поговорити з ними?За чим питання я звернуся до тата,бо він мені готовий вислухати і пояснити..цю новину я не говорила нікоиу навіть свої найкращій подрузі..день просто жах,чи то після недосипання чи може через стрес мене дуже боліла і крутилася голова,таке було враження,що провалюся,та тошнило...ні,ні стоп!!я не вагітна!!!!
Просто в останнє зі мною шось не то коїться!!Я відпросилася з останніх уроків та подзвонила татові сказала про своє становище і він мене забрав..
-Тату скажи для чого ми покидаємо Вашингтон,адже ти знаєш,що в нас тут все!!
-Розумію,але ми з мамою хочемо більшого для тебе!!
-Я не хочу,ви мене ніколи не питали шо я хочу.....і тут я впала в обморок...
Прокинулася я у лікарні,я лежала,мене боліла голова,і клонило на сон,тут зайшла мама з татом і почали шось говорити,я не чула,бо було враження шо я падаю у прірву...прокинувшись знову в моїх очах все розмивалися і біля мене сидів чи то Фредрік чи Крістіан я не бачила..потвм чула голоси лікарів,і для мене здавалося це дуже дивним немов я десь далеко...еййй,що коїться зі мною,Де я?вже потрохи я почала сприймати,звуки,голоси різні,але було таке відчуття шо я не свому тілі,потім почула,як ніжна ріка торкнулася мого обличчя,це була рука мами я це точно чула...потім я почала приходити в себе,відкривати очі,чути і кивати головою..щодня мені ставало краще але всетаки дуже боліла голова та щодня я гірше бачила...на 4день прокинувшись я не бачила хто сидить біля мене,і я почала ледь говорити
-Хто тут біля мене?
-Це я ніжно скзаав Крістіан,як ти?
-Кожеш день я все гірше бачу на очі,і самопочуття погане,що зі мною?
-Лікарі сказала,що сталася кровопотеча в голові,і ледь тебе спасли,але сказали,що з годом це на шось повпливає,але на шо не сказали!
Після цих в мене більше не було,що сказати,моє життя зіпсуте! Я не хотіла нічого казати Крістіану,але мені вже почало впливати на очі,я майже нічого не бачу,але не хотіла засмучувати нікого...краще би я померла і мене ніхто не спасав!я лежала і тихо плакала!!
Що тепер зі мною буде я нікому не буду потрібна,всі мене забудуть..!!
-Крістіан ти тут?
-ні,це я Фредрік,Ен як ти?я дуже переживаю за тебе
-все добре )
-Як ти себе так погубила?
-Незнаю...
-Я тебе дуже люблю і щоб не сталося я буду поруч!
-Дякую...!