♡Заплутана Історія♡

Розділ 16

Пройшло пів дня. І Аня  всетаки знайшла для себе своє плаття. Воно було червоного кольору, до землі, плечі були відкриті, рукави короткі, біля талії були три квітки
Аня була задоволена. Хороший настрій у всіх, вони купили для Артема Mersedes машинку. Коли прийшли додому вручили Артемові він теж зрадів.
-Діти, до столу! - скзала мама.
-Уже ідемо мам!
Мама накрила стіл білою скатертиною у горошок. На столі були різні страви, однійєю з цих страв була запечена картопля з м'ясом.
-Ммм...як...смачно...
-Так дуже.-підтвердила Аня.
-А де тато?
-На роботі, він у нас міліціонер.
-Звісно.
Надворі собака загавкала, у дверях почувся стук.
-Тук...тук...тук...
-Хто там?-у відповідь ніхто.
-Хто там?
Аня вирішила підійти і відкрити двері. Дівчинка підходить відчиняє двері...у відповідь немає нікого. Вона повертається у різні сторони і у низу бачить конверт.
-Ну, що там Ань?
-Мам да тут якийсь конверт.
-Ходи сюди!
Аня закриває двері, і іде до кухні, бачить маму, сідає на диван.
-Відкривати?
-Ну звісно. Відкривай.
-Хм...
-Ну, що там?
-Тут "ЗАПРОШЕННЯ НА ВЕСІЛЛЯ".
-До кого?
-Оксани і Андрія!
-Кого запрошують?
-Мене...і...Дена.
-Ого! Тебе і Дена.
-Ти мене відпустиш?
-Ну звісно. Це коли має відбутися?
-1 липня. Це остаточна дата.
1 липня весілля. Я казала, що допоможу у підготовці, прийду на весілля. Так, я йду зателефоную до Дена.
-Іди.
Аня пішла до себе в кімнату, закрила двері на ключ, щоб Артем не прийшов.
-Ало, привіт Ден.
-Привіт Ань.
-Як справи?
-Та нічого все норм, стабільно.
А у тебе?
-У мене. Мені принесли запрошення на весілля.
-Я знаю.
-Звідки?
-Це я приніс.
-А чому ти не почекав мене я би вийшла і ми поговорили.
-У мене тепер багато справ, я не можу говорити. Вибач. Пака. До завтра.
-Пака.
Аня ще хотіла сказати за плаття, яке вона купила, але Ден закінчив розмову.
-Ну, що там?
-Ще нічого не ясно, мам. Можно я піду з Натою пройдуся?
-Ні!
-Чому?
-Ти вже того разу пройшлася. Клич Нату до себе.
-Дякую. Зари покличу.
Аня подзвонила до Нати перенесла зустріч до себе. Ната погодилась. Через пару хвилин вона мала бути у Ані.
-Ната це ти?
-Так.
-Привіт, подруго!
-Привіт! Добрий день вам Любов Григорівна  і привіт Артемчику.
-Привіт!
-Ну що ідем до  мене?
-А що ідем в парк?
-Ходімо.
-Розказуй як ти?
-Нічого, ось запрошення на весілля.
-Вав. Мені теж прийшло. І Пашові.
-Мене Оксана, ще запрошувала у лікарні, просила щоб її допомогла у підготовці. Тебе теж вона запрошувала.
-Ого. І коли іти?
-Скаже.
-Як у тебе з Деном?
-Да так собі.
-Чому?
-Коли я йшла з школи я побачила його з якоюсь дівкою біля магазину, в той час коли він мене мав забрати з школи. Він каже, що це подруга Оксани. І те , що вони вибирали подарунок.
-Подруго не переймайся цим. Може дійсно так і все було.
-Потім він мене відвіз на останній дзвоник. А сьогодні він приніс це запрошення і навіть не почекав на мене.
-Може треба було відвезти і іншим запрошення. Мені він теж сьогодні привіз.
Аня та Ната, говорили, ще довго. Але Наті потрібно було йти додому.
-Пака!
-Пака. Коли ще прийдеш?
-Незнаю. Дома є багато роботи.
-Ясно. Дзвони.
-Мг. Ти теж.
Так і закінчився Аніний день. Аня вже спала, тато її прийшов з роботи голодний, мокрий тому що надворі почався дощ.