18 липня. 06:00.
Я прокинулася швидко, просто хотіла побачити Італійське море.
Я постукала у кімнату до батьків і відчинила ... вони ще спали.Я почала кричати і вони встали. Ми швидко поснідали, спустилися по ліфті, вийшли на вулицю.
Тепер ми чекаємо на таксі... Через 5хвилин ми були уже в ньому.
Минула 1 година...
-Ми вже приїхали?
-Ні, сонце моє, ще ні.
Минула ще 1 година...
-Дивіться, це наш автобус!
Автобус був двох-поверховий, в ньму було все, майже все. Але Wi-Fi тут був, а це саме головне. Ви скажете який Wi-Fi у автобусі? А він дійсно є. Тут крісла м'які, їх можна повертати(опускати або піднімати.) Мені подобається.
Ми всі влаштувалися, (якщо комусь цікаво я сиділа з мамою, а тато знайшов свого друга і сів з ним.)
-Ну, все рушаємо!-сказав водій.
Всі займалися своїми справами, я говорила з мамою...
-Мам, а де ми там будемо жити?
-Не хвилюйся Стелл, ми забронювали нам одне місце.
-Де і яке?
-Це для тебе сюрприз. Дізнаєшся потім.
-А може ви нічого не забронювали? Які докази?
-Ось ключі. Ну, що?
-Тепер я спокійна.
-Краще розкажи про свого хлопця.
-Бодю?
-Ага.
-А що про нього розказувати. Він...(я розказала усе мамі про нього, мамі можна довіряти).
-Ого. Я його бачила раз, коли він стояв біля вікна чекав на тебе.
-Але ти розумієш, його хотять одружити на іншій, він їде за кордон вчитися...
-Так. Ну тоді ... Знайдеш когось іншого.
-Кого?
-Тут є багато(в Італії) вибереш хто сподобається.
-Мамо, це не базар і не магазин. Це відношення.
-Ну так.
Через 20 хвилин я заснула. Ми їхали довго. Ось і ранок, ми знову їдем...
-Мамо, ми де?
-У... незнаю. Тут не ясно.
Як не дивно, але мені приснився Бодя. Про те що ми з мамою говорили: він прийшов до мене , чекав на майданчику біля квартири, я вийшла до нього обійняла... Ось так закінчився мій сон. Цікаво, що він тепер робить, мабуть напишу йому в Instagram.
"Привіт. Як справи?💗"
Через хвилин 5 він мені відписав.
"Привіт. Все ок.🙄"
"І все?🤔"
"Що все?😞"
"Ти мене не запитаєш, як я?😕"
"Ой вибач, забув! Як ти?⚘⚘⚘"
"Забув він. Я їду!😌"
"Добре, пака.⚘⚘⚘"
"Ну пака.✋✋✋"
Щось тут незрозуміло зовсім. Щось з ним не те. Бодя завжди переписувався зі мною довго, ми з ним спілкувалися, а тепер все змінилося. Як хочеться, щоб було, як колись. Але ... нема😟😓😭.
-Доню з тобою все гаразд?
-Так, мамо. Нічого.
Якщо чесно в душі все рветься, хочеться вийти і крикнути...
Що мені тепер робити?
-Ми приїхали!-почувся голос водія.
Я глянула у вікно. А й справді це справжня Італія! Таку я її і представляла, як у Googl ввела Італія... Тут все так чудово. Я тут перший раз.
Я цим раділа і забула, за Бодю.
Ми пішли в свій Hotel.
-Мам, ти обіцяла мені якийсь сюрприз?
-Так. Зараз побачиш.
Ми зайшли в середину готеля, він був величезний. В ньому були дорогі меблі, як у Orel s Reshka все дороге і блискуче. Одним словом - Шик.
Я не можу дочкатися свого сюрприза. Де ж він?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Любов на відстані
RomanceРозповідається про головну героїню Стеллу. Вона має друзів, собаку, але її хлопець змушений їхати. І що вона буде робити далі?