12 липня. 16:00.
Я з своєю найкращою подругою, вирішили пройтися по затишньому місту. Люди перебігають дороги, ходять по тротуарам, їдуть машинами...-Ну, що там Стелл?
-Христя, тут таке. Що я не можу описати.
-А, ти спробуй.
-Бодя їде вчитися за кордон.
-Ого, а надовго?
-На рік, а може й більше.
-І, що ти будеш робити?
-Чесно незнаю. Він казав, що я буду з тобою тусити.
-Мг, це точно.
-І, ще мама.
-Що таке?
-Телефонувала 2 дні тому, казала, що забере мене до себе, на море.
-В Італію?
-А куди ж іще?
-Ну тут тобі подруго пощастило.
-А в тебе як справи?
-В мене, як завжди. Хлопця немає. Сиджу дома, сумую.
-Ясно.
-Що, йдем в кафе?
-Ем. Ну незнаю. Ходім.-до нас підійшов офіціант, у нього була гарна біла сорочка, брюки, фартух.
-Будете щось заказувати?
-Так, ми зараз виберемо.- офіціант відійшов від нас.
-Ну, що візьмемо?
-Стелл, дай подумати.
-Думай.
-Знаєш, що!
-Що?
-Мені в голову прийшла " Crazy Idea".
-Я навіть не уявляю, що тобі у голову могло прийти, Христино.
-Ми влаштуємо вечірку.
-Вчесть чого?
-А вчесть, того , що твій хлопець їде.
-Як, же я до цього не додумалася. Ти геній! Дякую за ідею. Але... Де ми будем її влаштовувати?
-Небійся! Щось вигадаємо.
-Ви, вибрали, що ви будете заказувати?
-Так. Принесіть мені морозиво, яке має назву " Fruits".- гордо сказала я.
-А мені... Теж морозиво але ще лимонад.
-Добре. Я вас зрозумів. Чекайте.
-Ти в нас любителька лимонадів.
-Так, це про мене.
Через 7 хвилин до нас підійшов той самий офіціант, і приніс нам те, що ми замовили.
-Смачне, це морозиво.
-Так.
-Бодя?
-Ти де його бачиш?
-Та він тільки , що пройшов повз це вікно. Ти, недивилася у вікно?
-Ні.
Я швидко доїла морозиво, попрощалася з подругою, розплатилася і пішла у тому напрямку, куди пішов Бодя. Що?
Він пішов у незнайомий під'їзд. Бодя не тут проживає. А чому він тут? У мене було багато питань, але відповіді я незнайшла. Я хотіла теж зайти в цей під'їзд, але тут пароль. Звідки він його знає? Я вирішила заховатися за деревом і чекати на Бодю. Пройшла година. Його немає. Що він тут робить? Наскільки я знаю Бодя жиє з батьками. Тут батьки не можуть бути. Але хто тоді? Друзі? Які тут друзі у цьому нещасному районі? Його друзі такі , як він - мажори.
Мене вже почала боліти нога. Скільки я тут буду стояти? І тут виходить Бодя. Хто це біля нього? Якась фіфа на каблуках. Перший раз її бачу. Він, ще обіймає її за талію. Іти до них? Я поборола у собі страх і підійшла.-Привіт!- сказала я.
-Бодя, ти її знаєш? Хто це?- сказала та, дивлячись на мене.
-Так.-я видихнула, але не надовго.
-Вона мені допомогає писати проект.-що?який, ще проект?ми зустрічаємось уже два роки? Такі були в мене думки.Від автора: Всім дякую. Незабувайте ставити зірочки. Буду рада.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Любов на відстані
RomansaРозповідається про головну героїню Стеллу. Вона має друзів, собаку, але її хлопець змушений їхати. І що вона буде робити далі?