—Так що ж сталося?—запитала у своєї помічниці, Сюзі.
—СуДжи-щі, нашу систему безпеки комп'ютерів взламали.—налякано протараторівши, відповіла Кім Дженні.
—Хм, потрібно все просканувати та відшукати зловмисника. Ох, мої ескізи! Дженні-щі, швидко знайди найкращого спеціаліста в IT-технологіях Сеула!
—Добре, він буде очікувати в офісі.
—Гаразд, я скоро буду. Надіюсь, все обійдеться.— з нотками надії, Пе закінчила розмову по телефону та дочекавшись таксі, помчалась до її офісу.
З великою оплатою водію для швидшого приїзду, Су була на місці вже через 20 хвилин. Заплативши водію, Сюзі зайшла до офісу. Весь час їхавши сюди, Сюзі переймалась за свої ескізи і думала, як хтось так легко взламав систему і тепер має доступ до всіх даних?
"Ця людина спец в своїй справі. Це точно та гидка дизайн-фірма, яка завжди користувалась моїми ід..."-розмірковувала Сузі, доки вона в когось не врізалась.
—Ой, вибачте. Я просто задумалась.
—Та нічого. А..
-Ось ви, а я вас шукала,- підійшла до компанії Дженні,- вибачте, що перервала вашу розмову.- закінчивши фразу, вона поклонилась та продовжила,- Доречі, я бачу ви вже встигли познайомитись?
-Та ні..- відповіла Пе.
-Ой, я О СеХун, можу домогти вам в проблемі із зломом, - посміхнувшись, відрекомендувася хлопець у сірому пальті, сорочці кольору хакі, синіх джинсах, чорних черевиках та в ніжних вушках на голові. Він легко схилився в честь поваги. Поправив своє волосся та, помітивши, що у нього на голові є вушка, засоромившись, і ,сміючись, Сехун сховав їх в кишеню.
-Я Пе СуДжи, голова цієї компанії. Надіюсь, ми зможемо вирішити цю ситуацію. - посміхнувшись у відповідь, промовила Сюзі.
