Знайди мене

01

Корея. Сеул. 2019 рік

Інколи мені здається що світ, не такий розкритий, нам відомо багато чого, і містики практично не існує.Світ не такий відкритий, як ми собі думаєм-в ньому багато того чого ми й подумати собі не можемо.....

-ЕЕЕЕЙЙЙЙЙ-кричать дівчата

 - Хен Сун вставай мать твою, мені ще довго так стояти і тебе будити?! - кричала Міре.

-не-а, -сказала я, обіймаючи свого найкращого дружка- одіялка.

-Боже вперта як бик, навіть гірше..-
сказала Лі Со На, - Ю Кі ти там розбудила 2 соню Су Хва?!

-Як бачиш мої старання марні розбудити її-сказала Ю Кі.

-Дічата!!! Ще 5 хвилин і пари почнуться, а ми все ще дома!-сказала Кан Сера

Ось так походять наші дні. Ми з дівчатами живемо в одній квартирі, так що ми як нерозлий вода. (Наші батьки в заграниці)

Но один день змінив все..

В нас почалися канікули, і нарешті.. Ми зможемо відихнути.
Перший день канікул ми рішили провести в дома. Я рішила посидіти в інстаграмі і в мене в лєнті було все про затемнення сонця.
-Дівчата сьогодні в 12:00 затемнення сонця, підемо дивитися? Ітак задротимо цілий день.. - сказала я

Всі погодилися.

В 11 годині ми почали збиратися, і вже на пів 12 вийшли з квартири. Ми йшли до парку який знаходився неподалік.
-Блін то тільки затемнення, то чого я так переживаю?Скільки ще? - сказала Лі Со На.
-Ще 10 хвилин -відповіла Кан Сера.

І тут мені на телефоні включилося якогось фіга легенди про затемнення. Як би це не звучало дивно я не могла вийти з того сайту. Ну як включилося то що ж робити? Читати!

Я почала читати, і там розказувалося про то як буде 12:00 то треба згадати бажання, але коли імено затемнення,"Шо за дич"-подумала я.
Я розказала все дівчатам. Вони почали ржати. Всім в голову стукнуло подурачитися,і загалати бажання.

-Хахаха, оо давайте попросим попасти в 2013 рік коли бтс ще в школі вчилися і вчитися з ними?- запропонувала Кім Су Хва

На то ми відповіли просто"Гоооо"
11:59. Ми як чокнуті стоюмо в кругу тримаючись за руки, і коли наступила 12 рівно ми одночасно сказали"Будь ласка дозволь нам потрапити в 2013 до БТС і вчитися 8 ними в школі "-крикнули ми.

Ми почали ржати і говорити"Дури, блін" ми дивилися на затемнення сонця яке тривало мало часу.Коли воно закінчилось ми пішли додому,ні не так МИ ПІШЛИ В КАФЕШКУ 24/7 БО МИ ХОТІЛИ Їсти.
Потім ми вже пішли додому, і розійшлися по своїм кімнатам.

Я встала від різкого болю в голові,я пішла в ванну чистити зуби, я спочатку не реагувала, но тільки я подивидася в дзеркало я чуть не подавился зубною пастою."Може я все ще сплю? "-подумала я,і вдарила себе по голові. Я почала кричати.Правда незнаю від чого, від того що я помолоділа, чи від того що я себе вдарила. Точно не сплю. Побігла в свою кімнату. Так,СТОП. Де плакати з Бтс? Замість них висів білий папір. Я в істериці. Я почала обдивлятися свою кімнату... ТО МОЯ КІМНАТА ВЗАГАЛІ?В ній практично нічого не було тільки стара шафа ліжко і комод,хоча в мене не було таких меблів."Тільки не це.. "-подумала я підходячи від шафи. Одна секунда і шафа відкрита.В мене чуть інфарк не стався"Де мій одяг" - почала кричати я на всю квартиру. Від мого крику, повелася ландужкова реакція. Всі начали кричати як дури,і прибігли в мою кімнату. Побачивши мене вони почали ржати.

- Хвхах, Хен Сон яка ти лахана - заржали дівчата.

Коли я їм показала дзеркало їм було вже не до шуток.

Ми почали серйозно говорити.Сона сказала принести її телефон. Я пішла шукати і заодно свій. Я почала кричати.Всі прибігли з таким лицем тіпа"шо вже сталося". Наших телефоні не було, лежали старі телефони на кнопки"Просто зашибісь"

-Бл_ть! - крикнула Юкі.

Міре пішла шукати свій телефон, а коли найшла почала дивитися на рік в телефоні і чило.
-Так і думала, зараз 2013, і нам зараз по 16,шо за єрість...-сказала Міре.

Ми офігіли. Ми незнали чи радуватися чи плакати.

Мені на телефон прийшла смс:

*Бажання здійснуте, не забувайте завтра вам в школу,на столі лежать гроші на проживання, но не забувайте, кожне бажання має свій термін.*

Ми почали радуватися.Блін тож кльово: ми стали молодшими,ми будемо вчитися в одній і тій самій школі з Бтс,і побачимо їх вживу.