Знайди мене

10

Вийшовши на подвір'я, лягнувши на лавочку яка находилась біля під'їзд я заснула(нє, ну, а що?) .А виглядало це як бомжара на лавці дрихне.

-Ей?! Жива?! -почав кричати хлопець.

-Чого розкричався..?Айщ! Недадуть поспати.. -сказала соним голосом я, вставши з лавочки. Я подивилася на хлопця який порушив мій прекрасний сон.

-Намджун?

-Ми знайомі?? -сказав той,-а хоча... Точно! Ти та дівчина яка підглядувала з своїми подружками за нами!

-Та ми не підглядали!Дістали вже!

Намджун почав сміятися.

-Чого тут спиш? З дому вигнали?
-Нє, просто ключі забула.
-Як тебе звати?
-Я Хен Сон, будем знайомі-вічливо сказала я.
-Раз ти забула ключі то чому б тобі не піти до мене?Можеш не переживати.

Я спочатку довго думала, але потім погодилась. В квартирі було буже красиво: дорогі меблі, багато авторських картин, проще кажучи це була розкішна квартира яку не кожний міг собі дозволити.

-Я дома! Заходь чого встала! -запитав він.

-Намджун ти дома... А це хто? -показуючи на мене пальцем запитав хлоць.

-Це Хен Сун. Хен Сун це Хосок-познайомив нас Намджун.

-Ти сказав Хен Сон? -вибіг з кімнати Юнгі.

-Привіт, Юнгі! -з посмішкою сказала я.

До нас приєдналось ще два хлопця, це були Техьон і Джин, ми познайомилися і пішли на кухню. Хлопці були дуже дружелюбними і веселими,вони розказували смішні історії, а я сміялась. Час пройшов швидко і я мала йти до дому так як дівчата з школи мають йти.

-Хлопці ні кому ні слова що я в вас була! І Чонгуку тоже не говоріть, і Чіміну теж! -сказала я взуваючи кроссовки
-Без проблем-відповіли хлопці.

Коли я вийшла з будинку, біля нашого під'їзду стояли дівчата та Чонгук. Я непомітно вийшла,і підійшла до них.

-Оо Хен Сун, ти чого тут? -запитала Сухва.

-Та я тут... Я рішила прогулятися!-відмазалазь я.

-Тобі ще не хватило прогулки в школі? -сказала Міре і подивилася на Чонгука.

-І де ти ходила? -запитала Сона.

Спочатку я стояла в ступорі, бо дуже тупила і не могла придумати відмазки.

-А вам яке діло?-почала хамити я, і знову на собі побачила той погляд Чонгука.