Не така як усі.

глава 9

- Пароль ? - перепитала  я сама себе .

- Скажи пароль - повторив голос що ішов з замка але цього  разу гучніше .

- Я не знаю пароль !

- Скажи пароль - ще гучніше повторив голос із замка

І тут я зрозуміла . Це як сигналізація . І якщо я не відповім то з часом він повторюватиме фразу настільки голосно що його почують в домі . 
І що тепер?
Коли в домі дізнаються , не вийти більше мені буде з дому .
Але звідки мені знати пароль ?

- Обрана долею ! - раптом сказала я . Я навіть не хотіла казати . Воно якось само получилося .

Замок відкрився та двері розсунулися і за 10 секунд назад зачинилися . Та на щастя я успіла вийти . Заду дому був просто ліс.  Я вирішила іти по стороні воріт щоб дойти доїх початку  адже там є дорога .

Далі я пішла по дорозі . Ішла я хвилин 5 поки не побачила місто .  Вулички у ньому були вузькими крім однієї більш ширркою головної вулиці що ішла прямо по через ціле місто . Я вирішила іти нею оскільки вона центральна а по маленьких задніх вулицях переважно квартири та дома людей .

Я ішла по вулиці повільно розглядаючи кожин будиночок , кожен магазинчик чи кафе чи ресторан , кожного прохожого .  І хоть тут багато чого спілного з нашим світом . Всеж таки він інший  . По вулицях розходжають небачені та неуявлені нам створіння .
Кожне приміщення зовні продумано прикрашено.  Здається архітектори тут продумовують до найменшого міліметрика кожного приміщення .
Деякі будинки були похожі на романський стиль - своєю деталізацією та скульптурами .
Те що тут продавалося також відрізнялося від нашого товару . Стиль одягу , подача їжі , меблі -- зовсім відрізнялися  .
Було уже пізно у мені ще повертатися назад довго тож я пішла назад .

Дойшовши до воріт я пересунула руку на другу сторону . Потім сказала пароль та швидко пройшла поки ворота не зачинилися .