До нашого знайомства💞

Частина 12 «Сварка»

Лізі чогось не вистарчало. Чомусь їй було зовсім не весело. Чи то через недостаток алкоголю в крові чи відсутність поблизу Роми. Вона постійно сиділа в роздумах і тут хтось порушив її монолог у голові.

- Лізонько, підем потанцюємо,- запросив Влад.
- Немає у мене бажання. Дивись скільки дівчат навколо, можливо, хтось погодиться.
- А я захотів з тобою. Ну будь ласка. Один танець обов'язково повинен бути.
- Добре, але якщо ти обіцяєш більше мене не займати.
- Звичайно,- сказав Влад і схрестив пальці за спиною.

Вони вийшли на танцювальний майданчик. І в той момент заграла інша мелодія. Набагато повільніша за попередню.

- Я на таке не підписувалася!!!
- Всього один танець... ти не забула?
Влад взяв Лізу за талію. Її рука опинилася в його руці. Дівчина відчула дискомфорт. Вона не хотіла, щоб ще хтось, крім Роми, торкався її. Влад скористався збентеженням Лізи і поцілував. Дівчина зразу відпихнула його і побігла до виходу.

На гойдальці біля штучного басейну, де плавали сріблясті рибки, сидів Рома. Його вираз обличчя бажав кращого. Ліза зрозуміла, що він все бачив.

- Рома.... це....це не те, що ти подумав!
- Не треба виправдовуватися, Лізо. Я все бачив. Перед застіллям попереджав тебе, щоб ти трималася від нього подалі. Здається ти мене не почула.
- Котику, будь ласка, пробач. Я не винна! В мене на думці й не було його цілувати. Це він сам...
- Вірю тобі.. але забути побаченого не зможу. Давай зробимо паузу в наших стосунках. Трішки попробуєм побути один без одного. Не зроби ще більше дурниць!

Він став і повільним кроком попрямував до зали ресторану. Серце дівчини, в цей момент, розкололось на дві частини. Лізі більше нічого було сказати. Весілля після цього, стало не святом, а випробуванням.

Після тієї болючої розмови пройшло дві, а може й три години. Дівчині захотілось подихати свіжим повітрям. Вона вийшла на балкон і почала дивися на озеро, яке було десь за 500 метрів від ресторану. Ліза побачила два силуети. Вони не було схожі на жіночі (не настільки тендітні). Їй стало цікаво і вона спустилася по сходах так щоб ніхто не помітив і попрямувала туди. Підійшовши ближче вона впізнала Рому і Влада. Вони говорили..

- Скажи, нащо ти так зробив? Я ж люблю Лізу і тобі це відомо.
- Знаєш дружище, мені стало завидно, що одні красуні дістаються лише тобі! Пам'ятаєш Каріну, нууу ту з Лізиного класу. Ти казав вона гаряча штучка😈Може познайомиш нас?
- Хватить псувати всім життя! І я думаю вона тобі не потрібна.
- Ахаха то ти плануєш повернутися до неї??? Чи будеш з Лізою?  А у вас вже з нею того? Яка вона... ну сам розумієш? Може мені тоді з нею замутити?

Рома не витримав і поцілив кулаком Владу в лице. На землю впали краплі крові. Хлопець не розгубився і теж поцілив в лице нападнику. Між ними почалася боротьба.

Бліііін!!!! Що ж мені робити? Втрутитись... і тоді вони зрозуміють , що я все чула, виправити буде це неможливо. Хоча ні, нехай б'ються.

З сердитим виразом обличчя дівчина покинула хлопців і вернулася на весілля.

За деякий час, коли в кожного не лишилося живого місця на тілі, вони зупинилися. Влад пішов вмиватись до озера, а Рома почав шукати свій телефон. Заглянувши під один із кущів, він помітив сережку. Таку саму, як він подарував Лізі.

- Еххх походу Ліза тут була!
- Ти впевнений Рома?
- Так, не треба було тобі говорити про Каріну. Як завжди ускладнив ситуацію.
- Сорі, бро. Хто ж знав що вона там?
- Ладно, якось виправлю все. Завтра все обговоримо з нею.

Хочеш дізнатися, що буде далі? Став  лайк і чекай захоплююче продовження! Наступні події будуть вражаючі, а щоб не пропустити, підписуйся на профіль)