*Її очі наповнились гнівом, адже ніхто не говорив таке їй в очі, вона звикла лише до того, щоб її вихваляли і обсипали компліментами*
-Крихітко, ти навіть не знаєш з ким зв'язуєшся.
*Кейт подивилась на Мішель, розвернулась і наче нічого не була продовжила запрошувати ще більше народу*
-Мішель, не сприймай її слова в серйоз.
-Ти думаєш, що я її злякалась?*подивилась вона на мене прищуривши погляд і кинувши легку посмішку*
-Та ну вас, все, годі. Всі ми знаємо Кейт, вона звісно ще те розбаловане стерво, але це тільки на словах.*сказав Тод*
-Ой, та мені пофіг на неї, тепер я думаю, що це подарунок долі, що мене заселили до вас, а не до таких сучок. *Мішель почала сміятись так щиро, що навіть в мене на устах з'явились усмішка*
-Хлопчики, я зовсім забула, я не маю що вдіти на цю 'Мега-паті', ви не могли б показати мені магазин одягу?
-До ваших послуг, Міледі. *Говорить Тод і розуміє, що краще би він цього не казав.*
*Руки починають пульсувати, я розумію, що ще одне слово з його уст, і воно стане останнім*
-Джейк, a як на рахунок тебе, приєднаєшся до нас?
-Залюбки
*І ось ми виходимо з кафе і направляємось в сторону магазинів одежі*
*Джжж-джжж-джж*
*У Тода дзвонить телефон*
*Він підносить слухавку і нам лише чути відлуння того, як на нього хтось кричить*
*Він відповідає, що зараз буде і вже біжить*
-Термінове діло, мушу бігти. *Сказав Тод і тієї ж миті побіг*
-Надіюсь ти нікуди не втечеш? *Вона подивилась на мене і прикусила губу. Чорт.*
-Ахах, якщо витримаєш зі мною, то не втечу.
*Ми зайшли в магазин, Мішель зразу почала брати купу одягу до примірочної*
*Вона почала примірювати речі, а мені тільки було чути як вона біситься і говорить, що це все не те*
*До неї приходить консультанка, забирає одяг, та приносить інший*
*Вона погано закрила ширму*
*І от я бачу як вона легким дотиком скидає топ та шорти*
*Чорт, я би віддав все, що в мене є, лиш би хоть мить провести з нею*
*З силуета видно, що вона знову щось приміряє*
*І ось, момент істини*
*Ширма відкривається і вона виходить*
-Як тобі?
*Коротке плаття в обтяжку ідеально сиділо на ній, воно підкреслювало її фігуру з любого ракурсу, якщо вид із заду забирав дар мовлення, то вид із переду знерухомив*
*В мене в буквальному сенсі відпала щелепа*
-Я так і знала, що воно мені не підходить, все, я нікуди не піду.
*Я швидко встав і зупинив її на шляху до примірочної*
-Ти виглядаєш шикарно, в мене слів бракує щоб описати тобі наскільки ти прекрасна.
-Що? Правда?
*Вона обняла мене і мало не задушила*
-Дякую, дякую, дякую!!!
*Вона забігла на радощах в примірочну, а вже через пару секунд попросила зайти*
-Вибач, ти не можеш допомогти мені?
*Вона відкинула свої кучері в сторону і показала на застібку на спині*
-Так, звісно
*Я лише доторкнувся до застібки, а вже уявив собі як по-звірячому розірву зразу на ній це плаття і тоді ми б довго не вийшли з цієї примірочної*
Мої любі читачі, мені нереально приємно, що так багато людей оцінило ось цей політ фантазій❤️ і хочу вибачитись, видалила програму і позабувала паролі, але от, я вже тут, надіюсь вас не розчарує моє повернення ❤️
