Кохання , яке жило 24 години

Він і Вона

Герої цієї розповіді не були супер героями, мутантами чи перевертнями, не відзначалися особливими вміннями або талантами і не мали таємничого минулого. Вони були просто людьми. Будемо називати їх просто Він і Вона.

 Вони були друзями. Язик не повернется назвати їх найкращими, але обоє знали, що можуть покластися один на одного в скрутну хвилину.

Іншим було не зрозуміти, як такі різні люди знайшли спільну мову і змогли потоваришувати. Як така весела, гомінка і водночас романтична дівчина здружилася з тихим і скромним хлопцем, який вічно десь літає в хмарах? Більш неймовірним було те , що Вона в Нього закохана .

Вожко любити друга. Особливо якщо знаєш , що на серці в Нього інша.

Як бльзький друг, Вона знала всі його вади і недоліки , яких було не так вже й мало. Можна було б сказати , що Вона їх не помічала, але ні. Для Неї вони просто нічого не означали. Було байдуже на його самозакоханість, гострий на слово язик і цинічніст, бо й сама була далеко не святою.

За маскою доброзичливості Вона ховала заздрість в очах. Ніхто ніколи і не здогадувався , як сильно Вона ненавиділа ту котрій вдалося отримати Його любов. Не хотілось ділити його нізким і тому доводилось з усіх сил  привертати його увагу. Тому мабуть її і вважали набридливою.

Вона знала про Його почуття до іншої , але всеж змовчала про власні . Не хотіла псувати їх дружбу, адже , цілком вистачало й того, що Вона поруч.

Одного зимового вечора їм довелось повертатися додому в двох. Надворі творилась справжня казка. Химерні сніжинки подали на хвилясте волосся дівчини, яка і чути не хотіла про шапку. Він прекрасно знав, як Її дратують лекції та повчання— не докучав.

Вони йшли сміючись і кидаючи один в одного сніг. Заливистий сміх ехом прокотився пустими вулицями, коли хлопець послизнувся і впав на землю. Нарешті, припинивши сміятися, дівчина подала руку щоб той зміг встати. 

Для них обох просто встати і піти далі було б занадто просто. Легкий ривок і вже в двох вони сміются сидячи в холодному снігу.  Їхні обличча знаходяться на одному рівні, заливистий сміх потроху затихає, Вона обережно наблизилась до його облличча і ніжно поцілувала. В голові рояться різні думки і емоції, все змішується і різко затихає коли Він боязко відповідає на поцілунок. Такий ніжний і мимовільний — Її перший поцілунок.

Він піднімається зі снігу і подає руку, щоб допомогти піднятись дівчині. Вона світиться від посмішки, подає свою руку і вони йдуть мовчки додому. Кожен зайнятий своїми думками. Дівчина подумки приміряла білу сукню і давала дітям імена. А хлопець, хлопець— був наче зажуреним і обдумовував щось важливе. Вона не помітила цього бо була надто щасливо, щоб взагалі щось помітити.