І ще учора мрією була,
Так болісно й самотньо у серці ти жила,
А вже сьогодні з коханням ожила
І душу на ціль правдиву навела.
Вчорашній вечір не забуду:
Ти сколихнула серця мого амплітуду,
Кохання принесла, мов ту застуду,
Ним розум очищаєш мій від бруду.
У думках моїх ти існувала,
Мене до себе направляла,
Мріям іншим шансу не давала
І метою життя мого ставала.
