Нехай Живе Імператор

V

- Цей жилявий виродок очорняє нас, як тільки може!

Кіндрат лютував, доки Сіріус сидів за столом і переписував усе на аркуші. В вежі перед ними стояв актор, котрого загримували наче терра. Він кривлявся, ходив на чотирьох, волав, гарчав, як міг.

- Зміст йому це робити? Чого він доб'ється?

- Сподівається, що ми його випустимо! Дякую, ви вільні, ми повідомимо вас завтра!

Актор вклонився і поспіхом вийшов геть.

- Стомився я від цих прослуховувань. - Кіндрат потер очі і сів у крісло біля Сіріуса. Взяв один з вже списаних листів, поверхнево пробіг по ньому очима: гарно в Шейларі тебе навчили писати, закручуєш так...

- Це метафорами називається. - Хмикнув Сіріус.

- Знаю я, як це називається! А ще знаю, що той терра бреше. Бреше нам, хоче порушити нашу віру в святу істину. Дарма я тебе до нього повів.

- Чому ж дарма? Ось скільки матеріалу він нам дав. Завтра візьму ще чорнила, бо сьогодні ледь вистачило.

Кіндрат різко зірвався на ноги. Сіріус підняв голову і глянув на наставника.

- Так, я піду туди завтра. Я хочу почути його історію. Знай свого ворога в лице, забув? Щоб ненавидіти терра, потрібно знати про них якомога більше...

Повисла пауза. Кіндрат обдумував слова Сіріуса. Врешті він мовчки погодився.

- А якщо Ярик, охоронець Ями тебе побачить? Він ж і тебе вб'є, і на мене охорону наведе.

- Не побачить. Йому не буде до нас діла, якщо ти домовишся з Поліною. Ти ж розумієш про що я?

Кіндрат розуміючи зареготав.

***

- Що ти знаєш про цей світ?
Сіріус задумався. Він народився і виріс в Шейларі, в сім'ї людей натхнення. В шість пройшов екзамени і почав навчання в Шейларі. Чотири місяці тому його доставили в Атар і поставили до Кіндрата задля подальшого навчання. Але оскільки новий наставник генерував ідеї швидше, ніж встигав запам'ятати, то все навчання проходило в імператорській бібліотеці, де весь час снували люди, додаючи і вилучаючи книжки з полиць. Він не говорив нічого, знав, що терра прочитає думки. Ргкаш, ще на самому початку попереджав, що вміє читати думки та точно визначати емоції. Та й секретом це не було ні для кого.
- Я читав, що ми зародились три тисячі років тому. Невідомий вибух створив усе навколо.
- Пф. - Перебив Ргкаш. - Ми були створені могутнім Райдуаєгу, Нишпорячим Між Зорями. Слова лились з його пісні і втілювались в матерію. Він створив землю, наповнив її океанами та морями. Лісами та горами. І створив людей.
- Чекай, а хіба терра не були перші? - Перебив Сіріус.
Його перо перестало шкрябати в записнику і він намагався розгледіти будь-що на обличчі співбесідника. Але темрява грала злий жарт з Сіріусом, він бачив лише, як пульсували чорні жили на голому тілі Ргкаша.
- Першими були люди. Райдуаєгу створив їх з вітру та пилу, щоб ті охороняли землю. Що вони забули робити, а чинили навпаки. Вони забули старих Богів, поставили собі інших, різних, по своїй подобі. Тому Райдуаєгу почав співати про нас - захисників землі. Тисячу років тому ми повстали з недр землі та взялись очищувати те, що наробили мора. Врешті ми самі прогнівили Нишпорячого.
- Чим?
- Ми почали очищувати землю від вас. Ви називаєте це... ще так закручено... Згадав! Геноцид!
Сіріус поблід. На щастя в темряві цього не було видно.
- Терра зайшли занадто далеко в винищені морра, тож творець зупинив нас. І створив він морра заново. Цього разу, наказавши нам навчати їх та оберігати від них самих.
- То що ж пішло не так?
- Все. З самого початку вашого пере-створення все знову пішло шкереберть. Тепер між нами не було єдності. Хтось перейняв бажання людей правити. Хтось бачив вас рабами. А Рглор, мій батько, став вас захищати. За що й поплатився. Я теж поплатився, потрапивши в пастку. І ось тепер я тут, розмовляю з єдиним співрозмовником за останні тридцять років. Ти ж однаково виставиш мене злодієм.