- Цей жилявий виродок очорняє нас, як тільки може!
Кіндрат лютував, доки Сіріус сидів за столом і переписував усе на аркуші. В вежі перед ними стояв актор, котрого загримували наче терра. Він кривлявся, ходив на чотирьох, волав, гарчав, як міг.
- Зміст йому це робити? Чого він доб'ється?
- Сподівається, що ми його випустимо! Дякую, ви вільні, ми повідомимо вас завтра!
Актор вклонився і поспіхом вийшов геть.
- Стомився я від цих прослуховувань. - Кіндрат потер очі і сів у крісло біля Сіріуса. Взяв один з вже списаних листів, поверхнево пробіг по ньому очима: гарно в Шейларі тебе навчили писати, закручуєш так...
- Це метафорами називається. - Хмикнув Сіріус.
- Знаю я, як це називається! А ще знаю, що той терра бреше. Бреше нам, хоче порушити нашу віру в святу істину. Дарма я тебе до нього повів.
- Чому ж дарма? Ось скільки матеріалу він нам дав. Завтра візьму ще чорнила, бо сьогодні ледь вистачило.
Кіндрат різко зірвався на ноги. Сіріус підняв голову і глянув на наставника.
- Так, я піду туди завтра. Я хочу почути його історію. Знай свого ворога в лице, забув? Щоб ненавидіти терра, потрібно знати про них якомога більше...
Повисла пауза. Кіндрат обдумував слова Сіріуса. Врешті він мовчки погодився.
- А якщо Ярик, охоронець Ями тебе побачить? Він ж і тебе вб'є, і на мене охорону наведе.
- Не побачить. Йому не буде до нас діла, якщо ти домовишся з Поліною. Ти ж розумієш про що я?
Кіндрат розуміючи зареготав.
***
- Що ти знаєш про цей світ?
Сіріус задумався. Він народився і виріс в Шейларі, в сім'ї людей натхнення. В шість пройшов екзамени і почав навчання в Шейларі. Чотири місяці тому його доставили в Атар і поставили до Кіндрата задля подальшого навчання. Але оскільки новий наставник генерував ідеї швидше, ніж встигав запам'ятати, то все навчання проходило в імператорській бібліотеці, де весь час снували люди, додаючи і вилучаючи книжки з полиць. Він не говорив нічого, знав, що терра прочитає думки. Ргкаш, ще на самому початку попереджав, що вміє читати думки та точно визначати емоції. Та й секретом це не було ні для кого.
- Я читав, що ми зародились три тисячі років тому. Невідомий вибух створив усе навколо.
- Пф. - Перебив Ргкаш. - Ми були створені могутнім Райдуаєгу, Нишпорячим Між Зорями. Слова лились з його пісні і втілювались в матерію. Він створив землю, наповнив її океанами та морями. Лісами та горами. І створив людей.
- Чекай, а хіба терра не були перші? - Перебив Сіріус.
Його перо перестало шкрябати в записнику і він намагався розгледіти будь-що на обличчі співбесідника. Але темрява грала злий жарт з Сіріусом, він бачив лише, як пульсували чорні жили на голому тілі Ргкаша.
- Першими були люди. Райдуаєгу створив їх з вітру та пилу, щоб ті охороняли землю. Що вони забули робити, а чинили навпаки. Вони забули старих Богів, поставили собі інших, різних, по своїй подобі. Тому Райдуаєгу почав співати про нас - захисників землі. Тисячу років тому ми повстали з недр землі та взялись очищувати те, що наробили мора. Врешті ми самі прогнівили Нишпорячого.
- Чим?
- Ми почали очищувати землю від вас. Ви називаєте це... ще так закручено... Згадав! Геноцид!
Сіріус поблід. На щастя в темряві цього не було видно.
- Терра зайшли занадто далеко в винищені морра, тож творець зупинив нас. І створив він морра заново. Цього разу, наказавши нам навчати їх та оберігати від них самих.
- То що ж пішло не так?
- Все. З самого початку вашого пере-створення все знову пішло шкереберть. Тепер між нами не було єдності. Хтось перейняв бажання людей правити. Хтось бачив вас рабами. А Рглор, мій батько, став вас захищати. За що й поплатився. Я теж поплатився, потрапивши в пастку. І ось тепер я тут, розмовляю з єдиним співрозмовником за останні тридцять років. Ти ж однаково виставиш мене злодієм.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Нехай Живе Імператор
FantasyНаближається сторіччя з дня заснування великої імперії. Двоє молодих драматургів вирішили скористатись моментом та прославитись на всю імперію, написавши п'єсу, що мала возвеличити імператора Амадея IV. За тему для п'єси вирішують взяти конфлікт між...