Нехай Живе Імператор

VII

Сіріус увірвався в бібліотеку збивши з ніг двох чоловіків в білих мантія з смішними білими каптурами на головах. Вони з криками і лайкою попадали на землю підкинувши в повітря стоси аркушів. Сіріус не став вибачатись. Він перескочив через перила і полетів вниз. Летіти було високо, але Сіріус схопився за одну з механічних драбин що часто проїжджали між рядами. Зліз вниз, тоді повернув в темний коридор. Спустився гвинтовими сходами. За кілька хвилин він був на самому низу бібліотеки. Сюди рідко хтось спускався, навіть архіваріуси, віддаючи перевагу очищуванню книжок нагорі. Саме сюди він поклав речі того мандрівника (чи то свої), після зникнення. Кіндрат тоді сильно напився і мало що пам'ятав, тож Сіріус просто скористався моментом і заховав його в найпотаємнішому закутку.

Він відбив одну з поличок, дістав книгу. Мить подивився на неї, а тоді розкрив. З неї випала карта. Справжня карта земель імперії і лісів терра. На відміну від офіційних мап, тут не було пустель та мертвої землі. Тут були ліси терра. Тепер Сіріус знав, що шукає. Ось де Все-дерево. На карті його було чітко видно. Ргкаш розповів, як Амадей I клявся в вічній дружбі під його листвою. Більше ніхто з людських правителів там не був. А за сотню років усі карти перемалювались. Люди, самі того не відаючи, зробили терра величезну послугу. Тепер ніхто не міг би знайти Все-дерево терра, навіть якби захотів...

Позаду почулись кроки. Сіріус озирнувся. По тих самих сходах спускався Кіндрат. Швидко заховав карту за пояс.

- Я підслухав тебе в ямі нудьги. - сказав Кіндрат. - Ти після розмови з Ргкашем вилетів, наче гарматне ядро.

- І як багато ти чув?

- Достатньо. Лише одне не вкладається в голові. Спалення Шейлару.

- Його дійсно спалили. - Спокійно сказав Сіріус.

- А по офіційним даним цього не було. Ніхто в Атарі цього не знає. Значить терра таки говорив правду.

Кіндрат виглядав розбитим. Його сліпа віра вкривалась тріщинками правди.

- Від нас приховують правду ось вже сотню років.

Кіндрат оперся об величезний книжковий стелаж і з'їхав униз.

- І навіть ти, Сіріусе. Як ти міг вчитись в місті котре спалили, коли тобі було шість? На чому ти вчився? На кістках і попелі?

Сіріус промовчав. Обережно поклав книжку на полицю звідки взяв. Повільно підійшов до Кіндрата. Присів біля нього.