Мені подобається контрабас
І гра його
Міцна і рвучка
Чіткі ті струни, ненаситно тихі
Мовчазна гордість опісля концерту
В абстракції є музика
Є грані
Тяжкі мелодії людського авангарду
Як дим ті звуки, як солодкий промінь
Як гра, тяжких струн контрабаса
Темне дерево, наче та сталь
Мудрі очі, наче мій рай.
Він не красномовний, не дуже голослівний
Не подарує мені квітів на світанку
Підтримає міцним тяжким акордом
Проте ніколи не врятує з казки
Мені байдуже
Зіграла ця мелодія зі мною жарт
Найкращий чи найгірший, я не знаю.
Не вирішила досі цього краю
Я просто граю
Граю музику посеред тиші, спокою, дурдому
й рому
Нав'язливий удар симпатії - це не здорово
Та не минають ці акорди, й знову, й знову
Люблю нав'язливу мелодію посеред бою
Поважний стиль від того контрабасу
Що досі грає крізь простори часу
ВИ ЧИТАЄТЕ
Актриса однієї ролі🌿
Non-FictionБува, думки вилізають на поверхню, великим потоком, заставляючи вас глянути на власний світ з різних ракурсів. Бува, ви не здатні систаметизувати власного дивного стану, і тоді що? Чом б не взяти клавіатуру в руки, і не ознайомитись з самою собою, в...
