Моя стихія - вода 🌊

хвиля

Минуло чимало часу. Тут я майже не бачу сонця, тож сказати скільки точно не можу. Я почала звикати до цього нового амплуа. Так, трохи дивно, але все ж... Я могла померти. А це точно значно гірше.  Тут життя тече зовсім іншим руслом. У кожного є свої обов'язки. Наприклад я одна з доповідниць нашої правительки Аріадни. Я не знаю, чому вона обрала мене. Можливо тому, що я донька мореплавця і з судноплавною справою знайома незле. Я мусила розповідати все, що знала про мореплавців, коли і навіщо вони пропливають тут. Мені відомо навіщо, але я й не проти. Чим вони кращі. Нехай потонуть. Перш за все я розповіла про корабель мого батька. Він пропливатиме тут за три дні. Ой, та невже я тут вже більше 3 тижнів...
В вільний час ми співаємо і граємо на якихось інструментах на зразок арф.
Ось тут і сталося дещо прекрасне, цікаве і жахливе водночас. Ми потопили корабель. Корабель мого батька. Вони пропливали на два дні раніше, ніж планувалось спочатку.  Мене покликала Аріадна. І спитала:
« Ти готова? »
« До чого? », - поставила зустрічне питання я
« Помститися»
О, так... Я була готова
Ми випливли на поверхню. Була неймовірно гарна ніч. Місяць і зорі сяяли аж надто яскраво. В далечині виднівся силует корабля... Корабля мого батька.
Ми вишикувалися в ряд. Я безмовно спитала в Аріадни, що мені робити. Вона тихо пояснила, що я маю співати. Спершу я здивувалася, але вже за мить згадавши пісні про русалок зрозуміла, що мені робити.
Коли корабель підплив Аріадна тихо заспівала, а усі підхопили. Я чула цю пісню вперше, але знала слова і змогла її заспівати зовсім новим для себе дзвінким голосом.
А тоді піднялася хвиля. Не звичайна, штормова, а велетенська. Вона була смертоносною і ми всі це розуміли.
За кілька секунд хвиля повністю поглинула корабель. Я дивилась на це і в мене в горлі стояв клубок. Так він вчинив не правильно, але він мій батько. Як я могла... Я чудовисько...
Ніби відчувши мої думки Анжеліка, одна з наших, підійшла до мене і сказала:
« Не вини себе. Ти вчинила правильно. Вони заслужили на це »
Мабуть це так, але всеодно... Мені жаль батька. Я знаю він побачив мене, бо його останні слова були такими:
« Сийрен! Ти жив.. »
А потім його поглинула вода...