Зброя в руці.

 Кров скапувала зі скроні на руку в якій був затиснутий пістолет. Чорне дуло зброї було направлено на голову коня, снаряд розірвався вдвох метрах від них, ноги тварини були страшенно понівечені. Дзвін в ушах був несамовитий, але навіть через нього, Енді чув важкі подихи тварини, йому потрібно стиснути лише одного пальця, який обійняв спусковий гачок і муки його друга припиняться. Вісімнадцять років, суспільство будувало в ньому стійкі моральні принципи: вчило любити й поважати природу та її мешканців, не робити поганих вчинків, гуманно відноситися до людей, але зараз, всього за декілька секунд, потрібно зруйнувати все це, на війні свої поняття добра і зла. Енді дихав в унісон з пораненим конем, в голові пішов зворотний відлік: "Три, два, один." – пролунав постріл. Хлопець різко підскочив на ліжку, подушка була вся вогка від поту, скуйовджене волосся бушувало на голові. Знову цей сон, пройшло вже три місяці як він повернувся додому, та тисяча дев'ятсот п'ятнадцятий рік поділив його життя на до і після. Пильна дорога вела від будинку до конюшні, де починався робочий день. На війні коні піклувалися про нього, тепер його черга подбати про них. Запах сіна лоскотав ніздрі хлопця, дарував спокій душі та звільняв мозок від зайвих думок. В конюшні проживало двадцять жеребців та десть кобил.

- Привіт, Енді як справи.

- Доброго дня, Джош, все добре, хто сьогодні мої клієнти?

- Момо, Людвіг, Карлос, Бетті й Майрон, повний комплект послуг.

- Не хвилюйтесь, я потурбуюся про них.

- До речі, покатайся верхи на Карлосі, думаю йому не завадить трішки розім'ятися.

- Без проблем.

Енді, вимив та розчесав тварин, повичищав стійла, насипав їжі та наповнив резервуари для води. Левова частка роботи була виконана, залишились незначні дрібниці, настав час прогулятися з Карлосом. Хлопець надягнув на жеребця сідло і повів на галявину.

Вони мчалися широким полем, вкритим зеленою травою, земля вилітала з під копита, навколо ні дерев, ні будівель. Пересуваючись на своїх двох, Енді уникав відкритого простору. Нав'язлива думка, що будь-якого моменту з неба можуть впасти металеві зорі й нашпигувати твоє тіло смертельними уламками, не полишала ні на мить. Та коли, жеребець ніс його на зустріч сонцю, маленькі радості життя витісняли сурові закони війни.