Сталася ця історія напередодні Нового року. Тоді не було ні кедів, ні шкіряної куртки, ні окулярів. Зате була купа снігу, пуховик і тепле взуття. А ще шарф, який він замотував так, що обидва кінці висіли спереду, і шапка з невеликим помпоном.
Того дня вони всією групою здали останній екзамен і закрили сесію. Щасливі, у тому ж складі пішли гуляти. А як гуляють студенти, знає кожен. Було шумно, весело і, як то кажуть, на всі гроші.
Коли перевалило за одинадцяту, Дмитро відійшов від натовпу і став біля вікна. Піцерія, яку вони окупували, розмістилася на третьому поверсі торгівельного центру. Вона мала запасний вихід і, користуючись нагодою, працювала цілодобово. За вікном тихо падав лапатий сніг, місто засинало, хоч і сяяло вогниками. Іван сидів у кутку поруч з білявкою Ларою. Вони з усмішками про щось бесідували. Відволікати друга не хотілося, тож Діма взяв куртку і, доки ніхто не помітив, пішов по-англійськи – не прощаючись.
Уже після першого ж кроку він усміхнувся – завжди полюбляв хрускіт снігу під ногами. Стояла чудова погода для прогулянки, але додому було далеко, тож хлопець вирішив почекати маршрутку.
Попри пізню годину і снігопад, зупинка не була порожньою. Під маленьким накриттям стояла дівчина. Коли Дмитро підходив, вона глянула в його бік, та відразу ж повернулась у напрямку звідки мала приїхати маршрутка.
Хлопець в свою чергу затримав погляд на ній. А як тут не затримаєш: зима, ніч, сніг падає, а вона в пальто, ще й без шапки чи якогось шалика. Волосся трохи спуталось, припало снігом, ніс та щоки почервоніли…
“Божевільна” – подумав Діма, а потім піддався імпульсу, підійшов до неї і одягнув свою шапку. Дівчина різко обернулася, дивлячись на нього очима по п’ять копійок, а він, здавалось, сам не зрозумів, що зараз відбулося.
- Замерзнеш, - випалив і кліпнув.
