Коти Вояки: Під впливом ночі

Глава 3

-Що?- Листоплеса остовпіла - Однозор т-ти не шуткуєш?!
-Ні , мені не потрібні не вірні вояки та й медикота одного вистачить .
Листоплеса була обурена таким ставленням Однозор до своїх вояків і здавалося що Воронокрил теж був вражений.
-Тоді ми знайдемо за ним завтра на світанку , на цьмуж місці.- Ожинокіготь поклонився провіднику іншого клану і вони попрощавшись пійшли до табору
-Ожинокігтю як гадаєш чому Однозор так легко віддав вояка? На нього не схоже.- Ожинокіготь замислився та нічого не відповів
У таборі на них вже чекав Вогнезор що сидів біля насипу , коли вони підійшли він піднявся і підбіг до них
- Ну що ? Як справи?
-Як ти себе почуваєш ?-Суворо спросила Листоплеса - Ти вчора загубив життя і вже ходиш про табору , Вогнезоре чи не думав ти що краще було поберегти себе і відпочити?
-Усе добре я тільки встав ...- та йому не дав договорити шум зі сторони входу до табору.На галявину вірвалалась Вівіркострибка і Золошуб
-На нас напали бродяги - недоговоривши Золошуб зомлів
***
Вивіркострибка йшла у здовж міток Тіньового клану коли побачила залишки короля , у ніс вдарив їдкий , смердючий запах ,вона знаком хвоста приказала іншим зупинитись.
-Ви це чуєте?
-що?
-Тихо!
Зі сторони Тіньового клану почувся шум.
-Мені здалось чи там хтосьпозвав на допомогу? - спитав Золошуб
-Стуліть пельки!- прикрикнув на них Хмарохвіст - невже ви думаєте що Тіньовий клан не дякуватиме якщо ми
просто почувши шум побіжимо до них на територію?
Усі принишкли а Ясносерда згодно кивнула та не встигла вона відкрити рота я на неї налетів якийсь обідраний кіт . Вона швидко обернулася і прибила незнайомця до землі. Той не чекав цього від неї тому ошаленівши почав видератись та на допомогу поспів Хмарохвіст. Та з різних боків на них почали бігти коти , Вивіркострибка в туж мить скрикнувши була приділена трьома котами .Спину їй пронизав різкий біль і в очах почало темніти але на допомогу прийшов Золошуб і одразу на нього напало ще більше котів. Вони усі були з скуйовдженною шерстю і лютий вогонь палав у їх очах.
-Їх занатто багато! Ми не справляємось!- крикнуа Ясносерда але її крик потонув у гущавині битви .
Золошуб ледве тримався на лапах а Вивіркострибка відчувала жахливий біль у лівій лапі
-Ми не маємо права пропустити їх до табору!-десь прокричав