Незрозуміло чому я все ще плачу
Чому дивлюсь на незнайомців,
Але тебе лиш перед собою бачу...
Для чого ж забуваю свої мрії
І чому в думках так часто, втрачаю я надії...
Твоїми птахами заповнена душа
В трикутниках летять вони,
Немов кудись спіша
І коло там, навколо них, немов би із води
А нам відомо, тільки нам, куди вона летить
Остання пташка, що відстала, що уся тремтить
Вона для тебе, все віддала, тому вона летить..
А ти і не впізнаєш, її тяжкИй політ.
Так часто, вона падала, і знов у новий світ..
Якою б не була вона, ти знав її інакше..
Всередині вона вразлива, і це тобі на краще
А з часом, ти не знав чому вона так плаче
Це напевно річ у тім, що все давно іначе
Про що ти думав у ту ніч, коли мене ув'язнив
Роки чи вічність уявив, немов собі привласнив?
Ох як я втомлена була, коли почула знову:
Тобі потрібно знов іти, збирайся у дорогу
Економив ти на фарбі, коли пташину малював
Без мої квітки у волоссі ти весь мій образ зіпсував
Ех знову серденько тремтить, не зрозуміло що до чого..
І знов незрозуміле щось болить навколо серця мого...
:3
