Переді мною пасмо старих книг
Кожна з них- це дзеркало душі
Всі ще прочитати він не встиг,
Проте, щовечора він слухає вірші
Прийшов учора- "Я порізав руку.."
"Знову?.." у розпачі дивлюсь я на долонь
Біжить до крану здіймаючи пилюку
Та кров пролилась, не встига либонь
Коли не гляну- завжди щось розбите
Коліна, лікті, на плечі синець..
Та обличчя завжди гордовите
У губах тримає часто олівець..
Темні карі очі, що дивляться з любов'ю
І посмішка, смілива на обличчі
Широкі в нього плечі, що полюбляють волю
І звичка вибачатись, дивлячись у вічі..
