Ось і ніч уся пройшла, і день вже в тінь тікає
Але немов не знаєш ти, що хтось тебе чекає
Твоєї ніжності, коханий, мені не вистачає
Тому ти і сховався там, немов тебе не має
Працюєш десь, з дівчатами говориш..
Напевно з друзями жартуєш, але коханій не подзвониш
Не знаєш де я, і що як, але це не цікаво
Завжди не можна турбуватись , маєш на це право
Шкода, любий, що мені болить,
Шкода, що у мене серденько тремтить
Не хочу відчувати я твою байдужість
Можливо ти так не вважаєш, для тебе це лиш мужність
Чому кохаю я тебе, сама не розумію
Від цих сварок згораю я, і попелом марнію
Чи ж ти не чуєш, як я страждаю дуже?
Або можливо, все таки, тобі це все байдуже?
Коли б я знала, що так буде, все рівно би чекала,
І твогО обличчя, нікому б не віддала
І твоїми рисами, твоїм виразним взором
Я тільки так тебе люблю, цілком і перекором
Не знаю, любий, нащо нам, постійно ось так жити..
Чому не можна один одного щасливими робити?
Н. Л.
