hyukoh — new born
між ними на мить запала сповнена напруги тиша.
— але ж хьоне! — як може це дитя вкладати стільки натхнення й болю в одне лише слово?
сидячи на відкритій вантажній платформі позашляховика, хлопчик трохи присунувся й обійняв його, прикриваючи спину собою, а тоді заговорив тихо: — знаю, ти ще не готовий приймати та любити себе сам... тож знай і ти, що не можеш вічно залишатись із цим наодинці. прошу, дозволь хоч мені любити тебе.
саме тоді й там, на узбіччі дороги, прокладеної між безкраїми південними полями, він, дитя півночі, уперше відчув, наче світло й тепло душі цього хлопчика покидає його тіло миготливими світлячками, зливаючись із навколишньою темрявою, змушуючи цвіркунів замилуватися явищем і сюрчати трохи тихше; відчув, як світляки ті, разом із млою та ледь-ледь вагомими дотиками рук, огортають його самого; і вже його душа відкривала невеличкі запилені кватирки, впускаючи легке мерехтливе світло, незвично ніжне тепло i... ще щось.
— я просто хотів би час від часу казати тобі про це, — хлопчик-мистецтво поглянув у небо, притуляючись теплою щокою до скроні осінньої людини, і тоді, намагаючись зазирнути у вічі, спитав: — можна?
можна?
гублячись у темних очах, він усвідомив, що, мабуть, хотів би цього, хотів би, щоб і його хтось бачив так, як бачить він хлопчика — мистецтвом чи хоча б банально красивим, хотів би сам бачити себе таким; тож, не в змозі промовити й слова, тільки легко кивнув головою. і подумав, що хотів би любити навзаєм, щиро.
так, можна.
насправді зорі, що ледве почали виднітися над їхніми головами, були непотрібні. він бачив інші, кращі, може, не ближчі, однак явно яскравіші й сповнені... чогось, що (невже?) було призначено лише для нього, в очах навпроти. прекрасні срібні зорі в очах, до яких він був так недалеко, до яких хотів бути ще ближче.
— можна, — долетіло до нього тихе. "можна" — і він побачив ледь вловиму, а від того таку безцінну посмішку перед собою.
дитя дощової осені та поцілований літом хлопчик, загублені між полів на півдні, тонули в галактиках очей один одного, наповнювалися світлом серед темряви, і новий дивний всесвіт народжувався між ними.
