Я зовсім звичайна дівчина, яка вже в який раз переїжджає в інше місто. Що буде мене чекати в цей раз? Вірні або лицемірні друзі? Любов або біль?
Буду дуже вдячна, якщо ви прочитаєте мою історію 💕
Після гарячого поцілунку, оглянувшись, я помітила як за великим камнем, на піску лежала клітчата простинь, вино та деяка їжа. - Оу, - я з подивом видихнула. - Це ти у нас такий романтик? - А хто і ще? - Адам обняв мою талію та підійшов до місця. Він сів перший, за ним і я. Адам розлив вино та протягнув їжу. Мені все ще було злісно за його обман, тому і розмову почала про це. Так, розумію, що це сюрприз, але можна ж було іншим способом це зробити. Після чергового мого звинувачення, Адам не стерпів, взяв крекер та всунув його мені в рот. Я не здалась, скоро пережувавши, мій голос став ще голоснішим. - Ну я цього не хотів робити, - сказав Адам з своєю загадковою усмішкою. В мить я опинилась на його плечі, догори ногами. Руки самі почали бити його спину. - Відпусти! - Можеш навіть не старатись. Я постаралась виглянути за його спину, щоб побачити його напрям. Адам рушав прямо до води! - Ні!!! - загорланила я. - Ти геть здурів? Хлопець робив вигляд, що йому взагалі байдуже, навіть, коли я зі всієї сили почала стукати кулаками. - Адам, будь ласка! - Вода тепла, не переживай, - його ноги вже торкнулись моря. Він пройшов ще дальше, моє волосся та ноги також торкнулись води. "Справді тепла, але я не хочу і не вмію плавати!" Адам опустив мене так, що я вже могла самостійно стояти. Тільки я зробила крок до берега, як Адам обняв мене з-за спини та впав назад у воду. Коли я повністю була окунута, то мені стало досить страшно. Міцно схопивши руки хлопця, я старалась винирнути. На диво, Адам не старався затримати мене і далі, тому я получила новий потік повітря. Через секунду виплив і хлопець. - Ти... - я обернулась до Адама і через ейфорію намагалась скласти речення. - Ти навіщо? Божевільний! Він засміявся, і поцілував мене. Після, я сказала Адаму, що не вмію плавати. Він намагався це виправити, але мені ніяк не вдавалось піддатися його навчанню. Я банально не змогла лежати на воді, що вже говорити про плавання... Коли ми вже вийшли до берега, то я тільки зрозуміла, що на мені біле плаття, яке зараз дуже мокре, і через яке буде все просвітчуватись. - У мене в рюкзаку лежить футболка, дати? - Адам ніби прочитав мої думки. - Якщо не важко. Я скоро пробіглася до нашого місця, за камнем. Хлопець, як на зло, повільно витягав футболку, дивлячись на мене. В той час, як мої руки закривали власне тіло від сорому. Адаму з цього лише було смішно. Нарешті коли він дістав футболку, я скоро передягнулась.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
