Пройшло більше 3 років
Я спершу не зрозуміла що відбувається. Ві дкривши очі я побачила білі стіни і свого батька а також чоловіка і сина:
- Що зі мною?
- Мей ну нарешті ти вийшла з коми. Ми за тебе так переживали
- Я була в комі?
- Так більше 3 років
- Мей... Ти щось пам'ятаєш?
- Майже нічого
- Не переживай скоро все згадаєш. Доктор сказав що тебе скоро можна виписувати
- А можна мені поглянути на сина?
- П'ю залишайся тут разом з Мей і моїм внуком а йду владнаю деякі справи
- Добре
Мій батько поцілувавши мене в щоку вийшов з палати. Тут залишилися тільки мій чоловік і син який стояв сховавшись за батьком:
- Давай йдемо до твоєї мами. Нема чого боятися
Мій муженьок взяв його на руки і присів на крізло біля мого ліжка:
- Бачиш це твоя мама і не треба її боятися
- Мін ходи до мене. Не бійся я тебе не вкушу
Мій син заліз до мене на ліжко і я обняла його. І тут я зрозуміла як довго не бачила його і як вів виріс з останньої нашої зустрічі. Як я довго була відсутня коли він виростав і я собі пообіцяла що більше не покину його щоб не трапилося. Посидівши так до сомого вечора і поговоривши що було поки я була в комі мій чоловік і син поцілувавши мене в щоки пішли додому:
- Як шкода що я ті всі роки була в комі. Як я багато всього пропустила і навіть втратила пам'ять. Але щось мені підказує що ліпше її взагалі не повертати бо моє серце другий раз не витримає
Після того як я розібралася зі своїми думками я лягнула відпочивати...
