Привіт, Чонгук...
- О, бідолашка наш. Прийшов познущатись?
- Ні! Я прийшов... Словом.. Пробач мене за Техьона.
- Пробач? Ти взагалі чуєш що говориш? Яке пробач? Твій навіжений дружок ледь не вбив мене! І зараз ти прийшов сюди щоб вибачитись? З глузду з'їхав? Іди звідси!
- Я... Приніс фрукти...
- А, точно, і подачки свої дурноваті забери! Я не те, що нічого спільного з тобою мати не хочу, я навіть бачити тебе не хочу!
- ЦЕ ТИ ВИНЕН ЩО ЗРОБИВ ЦЕ! НЕ Я І НЕ ТЕХЬОН! А ТІЛЬКИ ТИ САМ.І ЗАРАЗ ЧЕРЕЗ ТЕБЕ МІЙ НАЙКРАЩИЙ ДРУГ У В'ЯЗНИЦІ ЧЕРЕЗ ТЕ ЩО ПОМСТИВСЯ ЗА МЕНЕ!
Чімін розплакавшись вибіг з палати, навіть не забравши рюкзак з фруктами.
Pov: Чонгук
Може я занадто з ним?
Хоча це він нацькував на мене Кіма! Але нічого б не було як би не мій вчинок з Чіміном.. Все таки він має рацію... Я винен... І маю чимось допомогти йому... Він навіть не забрав рюкзак.
Я подзвонив Юнгі
Pov:Чонгук end.
- Привіт.
- Привіт, щось сталось? Приїхати?
- Ні, ні, все добре, просто... Малий Пак приходив.
- ТА ЯК ВІН ПОСМІВ? Я ЙОГО ВБ'Ю!
- ЗАСПОКІЙСЯ МІН ЮНГІ! В мене прохання...
- Скажи що мені зробити з ним?!
- Та досить я сказав! Нічого з Чіміном робити не треба! Я хотів тебе попросити...
- Я зроблю що зможу Чон
- БЛЯТЬ ТА ЗАКРИЙСЯ І НЕ ПЕРЕБИВАЙ!
- Добре, не псіхуй.
- Я хотів попросити... Забрати заяву у поліцію на Кім Техьона.
- Ти здурів? Цей виродок має поплатитись за скоїне!
- Нехай просто вибачиться, з мене досить, я сам винен...
- Ніііі, Гук тільки не кажи, що ти справді згвалтував новенького...
- Ну, я тоді збрешу тобі Юн.
Не вникайся в слова Мін, просто забери заяву, прошу, це єдине чим я можу згладити вину, Чімін прийшов вибачатись... Я його вигнав як остання мразь. Він навіть не забрав рюкзак з фруктами які приніс мені...
- Ясно. Я заберу заяву сьогодні ж якщо ти справді хочеш цього..
- Так хочу, будь таки добрий.
- Єдине що скажу, Гук, дивись не закохайся.
- Я не вмію любити, пам'ятаєш Юн?
- Так, так. До зустрічі, поговоримо вже в живу, розкаже все по краше.
- Добре, Юнгі, Дякую.
Чонгук відчув якесь полегшення на душі... Він проголодався і вирішив подивитись що приніс Пак.
Він взяв три банани, апельсини і яблука з ананасовим соком.
Чонгук вирішив перекусити.
Pov: Хосок
Витягнути Кіма із грат можна було тільки поговоривши з суддею за внесок застави. Судового засідання ще не було, але довго чекати ніхто з нас не хотів. Я був вже біля тюрми. Коли я постукав в величезні двері мені відчинив здоровий дядька громило.
- Чого вам треба?
- Для початку, доброго дня.
- Ага.
- Можна на зустріч до Кім Техьона?
- Відвідування заборонене.
- Мені можна, він поки що підсудний.
- Який нав'язливий, уф, набрид,заходи, але там ще якийсь пацан зайшов почекай поки вийде.
- Вельми вдячний.
Хто цей "пацан" про якого говорив той охоронець? Хоча це не є дуже важливим.
Коли я заходив до приміщення мене трусануло... З камери Те виходив... Я штовхнув його пличем
Pov: Хосок end.
- Юнгі? Ти що тут забув?
- Тобі яка різниця?
- Велика! Там мій друг.
- Давай не тріщати тут, така собі обстановочка, знаєш.
Хлопці вийшли з будівлі, і пішли в якусь забігайлівку поруч.
Хосок сів за стіл купивши банку Спрайт.
- Що ти тут забув?!
- Не псіхуй, хлопче...
- В мене є ім'я! Попрошу, Чон Хосок
- Та я, блять, знаю як тебе звати... Давай відкинимо ці офіційні балачки.
- Ок, давай вже до справи!
- Мене Гук послав в цю залупу.
- Нащо? По знущатись над Те?
- Ага, робити нема чого. Коротше, Чон признав вину і відчуває себе не дуже, морально маю на увазі, і він вирішив забрати заяву на твого скаженого, тому я і тут, прийшов поговорити з Кімом і об'яснити ситуацію.
- З.. забрати?
- Я не зрозуміло сказав?
Хосок на радощах накинувся на Юнгі і міцно обняв його.
Юнгі насправді любив таке, але з обличчя грозного забіяки виходити не можна було.
- Заспокійся, ти мені не дуже подобаєшся, і роблю це я тільки заради Гука, я не хотів цього. Вечером твого Те випустять, все нормально.
- Кхм... Вибач, дякую.
Юнгі піднявся і взяв Хосока за руку витягнувши з приміщення
- Мені тут не подобається, ходи скоріше, зайдеш до нього потім, ходи зі мною забирати цю довбану заяву.
- Мін...?
- А?
- Пусти руку... Боляче трохи.
- ЕМ... вибач, випадково.
- Нічого.
Хосок посміхнувся.
