*місяць потому*
Чонгук вийшов із лікарні і вирішив зайти до Чіміна. Він досі не знав де він живе. Він вирішив подзвонити Те.
- Привіт Те.
- Чого тобі?
- Чого такий злий?
- Думаєш я забув? Думаєш, якщо ти сказав своєму посіпаці випустити мене, то я одразу пробачу тебе за все? Ой, як помиляєшся, краще б я гнив у в'язниці ніж прийняв твою "допомогу" Чи це краще назвати "вибачення перед Чіміном"?
- Я не хотів, щоб це сталось... Я правда не хотів! Давай забудемо все що було тоді... Давай жити теперішнім, а не минулим!
- Нехай так, нічого вже не зміниш. Давай про це поговоримо вже при зустрічі коли тебе випишуть з лікарні.
- Так ось чому я подзвонив... Мене виписали, але я хочу зайти до Чіміна, але не знаю де він живе. Скажи будь ласка, ти ж повинен знати!
- Знову йдеш до нього вгамувати сексуальний голод? Все таки в такого самця як ти АЖ МІСЯЦЬ ЦЬОГО НЕ БУЛО!
- Те... Ми по моєму домовились не згадувати минуле, чи не так?
- Уф, добре. Не так далеко від тебе.
Ваші будинки розділяє парк. Точно не пам'ятаю номер... Вроді 69 будинок.
- А це той 12-ти поверховий?
- Саме так. Поверх 8, квартира 122.
- Зрозумів, дякую Техьонні
- Будь добрий, називай мене Техьон або Те.
- Добре, до зустрічі.
- Удачі.
Чонгук вже був напрямований у під'їзд Чіми. Він терпляче їхав у ліфті з думкою, що нарешті побачить свого маленького Чімку.
*стук у двері*
Чімін відчинив.
- Ч.. Чонгук?
- Не очікував що так швидко вилізу з відти?
- Я.. Чого у дверях стоїш? Заходи! Ти напевно голодний? Я піцу замовив, скоро приїде, а поки що я тобі чаю зроблю.
- Стій!
Чімін застиг на місті спиною до Чона.
- Чому ти не приходив до мене з того дня?
- ...
- Чімін?
- Я думав ти не хочеш мене бачити після всіх тих проблем які я тобі завдав...
Чонгук повернув Чіміна лицем до себе.
- Як ти міг таке подумати! Ти єдина людина яку я справді покохав! Я тобі пробачу навіть тоді коли ти мене уб'єш!
Чонгук дістав ніж в шухляді, кинув на землю рюкзак Чіміна, який він так і не забрав і дав ніж у руки Чіміну.
- Я не зможу жити без тебе. (Він стиснув ножа долонею Чіміна, а другою рукою стиснув лезо.) Якщо я тоді тебе настільки образив, що ти не хочеш мене бачити...
- Чонгук! Твоя рука! Кров!
- Начхати! Якщо ти тримаєш на мене образу і не хочеш мене знати, то встроми цього ножа в мене!
-ЧОНГУК ТВОЯ РУКА!
- Я дав тобі вибір!
- ДУРНЮ Я КОХАЮ ТЕБЕ!
Чонгук одразу кинув ножа і обняв Чіміна.
- Дурнику, рука...
- Начхати, чесно.
Чімін взяв бинти і спірт, та обробив рану на долоні Гука.
- Більше ніколи так не роби Гуккі!
- Ай
- Боляче? Вибач.
- Н.. Нічого. Сам винен.
Чімін подув на рану.
- Якщо хочеш щоб біль пройшла повинен мене поцілувати! (Посміхнувшись сказав Чон)
- Ах, який наглий, сам щойно сказав що винен ти.
- Ей! Ну і добре...
- Ну жартую я, жартую.
Чімін нахилився до Чона і поцілував в носик.
- Ей?
- Що?
- Чому тільки так?
- Нуууу, це за наглість.
- ААЙ
- Тш. Вибач Чон.
- Казав, що буде боліти.
Чімін легенько вдарив в пличе Чона і той засміявся.
- Хіба не дурень?
- Так, але цей дурень дуже тебе кохає.
- Уф...
Чонгук притягнув Чіміна за футболку і ніжно поцілував.
*Стук в двері*
Чімін відкрив двері з якими стояли Те і Хосок. Вони як завжди прийшли в суботу до друга.
- Привіт, проходьте на кухню.
Чімін сів та продовжив замотувати руку Чона.
- А ТИ ЩО ТУТ ЗАБУВ
- Тихіше Хосок. Це я сказав йому де живе Чімін.
- Навіщо?!
- Досить! Ми домовились не згадувати минуле.
- Я напевно піду Чім.
- Ні, сиди. Хлопці, в мене новина.
(Чімін взяв Чонгука за руку.) Ми з Чонгуком тепер пара.
Якщо ти не проти Чон. (Прошепотів Пак)
-Так, ми тепер разом.
- Чонгук... Нам потрібно поговорити, Хосок побудь тут з Чімом ми не на довго.
- Гаразд, я скоро прийду Чім.
Чонгук поцілував у щічку хлопця від чого Те перетрусило...
🖤Ну що ж. Вибачте за те що зникла на ці кілька днів, і ще хочу перед вами вибачитись за таку коротку 8 частину. Сподіваюсь ця частина вам сподобалась, якщо це так, я чекаю від вас голосів. В коментарях можете лишити відгук та розказати про враження, я старалась, дякую! До зустрічі друзі. 💜
