В полоні твоїх поцілунків

~5~

Я зняв з неї туфлі і накрив її ковдрою. Не встиг я відійти, я вона почала кричати.
-Ейй, де я?
-Поліна, спокійно. Ти в мене вдома. Твоя мама знає, що ти ночуєш в Халіни.
-Ти дзвонив їй?-занервувала вона.
-Ні, написав з твого телефону есемеску.
-Я піду додому.-вона вже встала з ліжка, але відразу ж повалилася на нього.-Чому ж так голова крутиться?
-Лягай спати, все в порядку. Хочеш я дам тобі свою футболку, щоб зручніше було спати.
-Добре.
Вона лежала на ліжку а я тим часом відкрив шафу і взяв свою футболку. Тоді провів її в ванну кімнату.
-Справишся сама?
-Так.
-Я тут чекатиму. Ти тільки не закривайся.
Чекати довелося не довго. Вона вийшла з ванної в моїй футболці, така маленька і беззахистна, що моє серце почало битися все швидше і швидше. Футболка ледь прикривала її попку і я захотів щоб ця маленька дівчинка була лише моя. Я положив її на ліжко і прикрив ковдрою. Вирішив не втрачати нагоди і ліг з боку. Я не хотів їй нічого поганого зробити, тому просто ліг і заснув.

Зранку я проснувся як завжди, в 08:00. Це мій звичний режим,тому будильник навіть мені не потрібен. Поліна спала на моїх грудях і одну ногу закинула на мене. Я легенько забрав волосся з її обличчі і поцілував в голову. Вона така мила коли спить, така красива і така сексуальна...
Я ще більше захотів щоб ця дівчинка була моєю.

POV Поліна
Я відчула сильний головний біль і від цього відкрила очі. Побачине заставило мене швидко піднятися. Я лежала на грудях в Макса. Мені стало ніяково і одночасно я почала злитися на нього.
-Чого я тут? Чому я в цьому?-почала кричати я, показуючи на футболку.
-І тобі доброго ранку. Ти нічого не пам'ятаєш?-мої думки зразу почали заповняти погані думки.
-Як ти міг так зі мною? Як я тебе жити з цим буду?-я почала плакати і кидати в нього всім, що попадало під руки.
-Про що ти думаєш? Заспокойся.-він підійшов і обійняв мене.-Нічого не було. Я дав тобі футболку і ти сама в ванні передягнулася. Я тебе і пальцем не торкнувся.
-Чесно?
-Чесно, чесно. Я тобі обіцяю, що ніколи тебе не ображу і нікому в обіду тебе не дам.-він був дуже милим і моє серце знову до нього розтаяло.
-Боже, а що ж я мамі скажу?-я не на жарт розхвилювалася.
-Не хвилюйся, все під контролем.-якщо чесно я такого від нього не очікувала. Він такий  турботливий.

Він приготував мені вафлі і чай, а я й не знала, що він таке може. Мені було з ним так добре, він не такий, яким хоче себе показати. Я впевнена, що мало хто знає такого справжнього Макса.
-Зараз поснідаємо і я відвезу тебе додому.-говорив хлопець поїдаючи вафлю з джемом. Він був таким смішним.
-Добре. Макс...-почала сміятися я.-В тебе такі милі вусика з джема.
-От чорт.-він почав витиратися але зробив ще гірше.
-Стій, стій. Я допоможу.-я взяла салфетку і почала витирати його обличчя від джему.
Макс дивився на мене як тоді, під час повільного танцю,не зводячи погляду. Я відчула своє серце, яке билося з шаленої швидкості. Мені не хотілося, щоб Макс подумав, що я переживаю поряд з ним, тому відступила.
-Все. Ти так заляпався як мала дитина.-він мовчки встав і підійшов до мене надто близько. Я й не встигла зреагувати як відчула його гарячі губи на своєму лиці. Він просто доторкнувся своїми губами до моєї щоки. Я швидко відійшла, але й казати нічого не стала.
-Потрібно вже додому збиратися. Ти ж не передумав мене відвозити?
-Звісно ні. Біжи вдягайся, я чекатиму.