В полоні твоїх поцілунків

~13~

-Це все через Джана...-почала я.
-Він щось зробив тобі?
-Ні. Але мої батьки просто з глузду з'їхали. Справа в тому,що вони відкривають новий ресторан в Канаді і це якось пов'язано з бізнесом батьків Джана.-я відчула, як в мене накочуються сльози.-Одним словом...вони хочуть щоб ми одружилися.
-Але ти ж не хочеш. Нехай Джан теж їм щось скаже.
-Якби було все так легко... Джан закоханий в мене.
-Чорт!-хлопець почав нервово ходити по кімнаті.-Їдьмо назад, я поговорю з твоїми батьками,скажу, що кохаю тебе і не зможу відпустити.
-Ти справді хочеш це зробити?
-Іншого виходу немає.-він підсів біля мене.-Послухай, я хочу бути лише з тобою,я не зможу віддати тебе цьому негіднику.
-Тоді їдьмо...

Я швидко встала і зібрала всі речі, квіти теж взяла і ми поїхали. Дорогою я шалено хвилювалася. Батьки Джана вже тут... Якщо вони теж будуть в нас в домі? Байдуже. Я не хочу, щоб мене насильно видавали заміж, я кохаю Макса і це єдина людина, якій я зараз можу довірити всю себе.

Спочатку ми заїхали до Макса, взяли свої телефони. Коли я ввімкнула телефон, прийшло безліч повідомлень та пропущених. Але я не стала їх читати, ми просто направилися в сторону мого дому. Під'їжджаючи моє серце калатало дуже сильно, здавалося що от-от вистрибне з грудей.
-Макс, ти впевнений, що хочеш поговорити?
-Так.-серйозно сказав хлопець.

Ну ось, ми приїхали. Підійшли до дверей і...подзвонили в них. Їх відкрив Джан.
-Поля, де ти була?-відразу запитав він і на порозі з'явився мій батько.
-Доброго вечора, я Макс Картер, я б хотів поговорити з вами наодинці.-я й не думала, що вони будуть говорити окремо від всіх.
-Доброго вечора, звісно,ходімо в мій кабінет.
Коли батько з Максом піднялися в кабінет, я зайшла в дім. Там сиділи батьки Джана і моя мама.
-Боже, Поля, де ти була?-знервовано запитала мама.
-Доброго вечора всім.-привіталася я.-Мам,ми можемо поговорити.

Я відійшла з мамою в кухню і вирішила все їй розповісти.
-Слухай, ти мене з батьком дуже розсердила! Де ти була всі ці три дні? Що ми повинні були казати батькам Джана?
-Мамо,вислухай мене!-крикнула я.-Я вам ще раз кажу, що не бути цьому весіллі! Я не вийду за нього!
-Ти навіть не дала нам все пояснити! Ти повинна це зробити! І буде весілля!
-Мамо, ти знущаєшся з мене? Яке весілля? Мені всього лиш 17! Мамо, 17!-я зробила довгу паузу.-Хай там як, та я не залишуся в цьому домі, якщо ви не зміните своєї думки.

POV Макс
Ми зайшли з батьком Поліни в кабінет. Він запропонував сісти, та я відмовився.
-Я тебе слухаю, хлопче.-сказав спокійно він.
-Я б хотів поговорити про Поліну, а точніше про це весілля...-він глянув на мене дивним поглядом.-Розумієте,так сталося, що ми з Поліною не лише друзі. Я кохаю вашу доньку і тепер я й уявити не можу життя без неї.
-Ви ще молоді, а говорите про життя. Сьогодні кохаєш одну, а завтра іншу.
-Ні, все зовсім не так. Я й справді кохаю її. Хай там в минулому між нами були непорозуміння, але тепер я її покохав. Я прошу вас, не робіть її нещасну з не коханою людиною. Вона ще молода, їй всього 17 і їй потрібно зараз навчатись, гуляти з друзями, а не сидіти в чотирьох стінах заміжньою.
-Я розумію про що ти кажеш. Але ти не повинен пхати носа, туди, куди не потрібно.-її батько виглядав розлючено.-На цьому все.

Ми вийшли з кабінету і я побачив заплакану Поліну. Попросив її відійти.
-Що він сказав?-запитала вона мене,
мені було соромно сказати, що я не зміг нічого зробити.
-Все марно. Вони не хочуть від цього відмовлятися.-дівчина почала плакати ще більше.-Кохана, не плач, я щось придумаю.
-Я поїду з тобою. Я не залишусь в цьому домі.
-Ти впевнена?
-Так.-впевнено сказала вона і ми швидко вийшли з цього дому.
За нами вибігли батьки, але ми відразу поїхали до мене. Полінка цілу дорогу плакала.
-Як вони так можуть?
-Поля, не плач, все буде добре.

POV Поліна

Мій телефон розривався від дзвінків. Дзвонив Джан, батько і мама. Але я не хотіла нікого з них чути.
Двінок він Джана і я вирішила підняти слухавку.
-Поліна, я чекаю вас в парку біля озера, я хочу з вами поговорити. І я не буду тебе вмовляти, це справді серйозно.
-Добре.
Ми швидко поїхали до озера і в парку знайшли Джана. Я заспокоювала Макса, щоб він не почав бійки.

-Привіт.-спокійно сказав він.-Погана справа з нашими батьками.
-Що ти хотів сказати?-відразу запитав Макс.
-В мене є пропозиція як обдурити батьків,але мені для цього потрібна і Поліна.
-В сенсі?-запитала я.
-Цей шлюб їм потрібен лише для того, щоб відкрити спільну справу. Але це лише вийде зробити через нас.-я не зрозуміло глянула на нього.-Все через те, що вони хочуть відкрити ресторан в Канаді, а ви громадянини Каліфорнії. Якщо ми будемо одружені, це стане легше їм зробити,тому що я громадянин Канади.
-Хіба таке існує?-запитала я в хлопця.
-І що ти пропонуєш?-запитав Макс.
-Фіктивний шлюб, лише до того моменту коли відкриють все що хотіли.
-Серйозно? Це все, що спало на думку?
-В вас є кращі пропозиції? Якщо чесно я вже й сам не хочу цього весілля, не хочу мучити ні себе, ні Поліну.
-Справді ніякого виходу?-запитала я, ледь не плачучи.
-Виходить, що ніякого...-тихо промовив Макс.
-Добре, але ти будеш мені чоловіком, лише на паперах.-згодилася я
-А ти мені дружина лише на паперах.-сумно, але впевнено сказав хлопець.

Ми вирішили поїхати з Джаном додому і "згодитися" на це весілля, ніби ми всі поговорили і так вирішили. Макс був трішки засмучений, але знав, що виходу більше немає.