Музикант

Музикант 2

Наступного вечора теж саме. Те саме місце ті самі зв'язані руки і те саме відчуття страху. Він знов прив'язаний до стіни, але вже двома руками до одної. Йому дають пов'язку на очі
-Чому ви мені даєте пов'язку?- чоловік не відповів, а тільки піджав губи. Брюнет вдихнув і чекає тої жахливої болі. Чоловік підійшов до блондина і зав'язав знову, як тоді. Після того отримавши команду на телефоні від хазяїна він вийшов з підвалу і зайшов той чоловік, що бив того разу батугом. Зараз у нього в руках не батіг, а ніж... Блондин побачивши це кричить
-Ви придурки? Що? З якого дива? Ні НЕ РОБІТЬ- блондин кричить і хоче плакати, знає що це, знає що буде, знає для чого це. Кричить не робити, але він тут нічого не вирішує. Брюнет напрягся, зрозумів, що зараз буде дуже жахливе, тому і у подумках молився і просив пробачення за свої гріхи. Уявляєте 14 річний підліток розуміє, що це за страх і біль.
Чоловік знає свою роботу, тому підходячи ближче він проводить легко ножем коло шиї. І відчуває, як напряглося тіло брюнета. Хлопець відчув що це за предмет і тому з'явився страх. Страх смерті. Здається, це жалюгідний страх, але не в цій ситуації. Брюнет шепотом говорить:
-Прошу- але ніхто не відповідає
-Благаю- його губи трясуться від страху від жаху і від змішаних дурнуватих відчуттів. Різко на ключиці зайшов ніж у шкіру. Дуже глибоко. Знову крики болі. Крик, крик, крик. А той чоловік собі наблюдає постійно за цими муками, а ще й після того за пеклом, в якому опиняється з кожним разом хлопець через рани. Він постійно на грані смерті і життя. Думаєте шкода йому хлопця? Звісно, що ні, це його завело ще більше.
Від ключиці він веде ножем прорізаючи шлях до середини грудей, спускаючись глибоким порізом до кінця живота. Блондин дивиться у іншу сторону. Він все бачив він знає кожен получивший шрам брюнета. Він не страждає, йому не зрозуміти того, що хлопець зараз відчуває. Він тільки наблюдає і йому жаль. Хлопець просто мовчки страждає від ножа, просто горло вже не може, сльози ллються, але ніхто й так це не допомогло ні разу. Сльози є в обох, але в постраждалого ще й крики і шипіння і схлипи. Хлопець бідний страждає марно? Просто марно

Прорізавши доріжку він ще раз провів ножем по цій самій стежці з тою самою силою. Хлопець вигинається від болі, кричить, страждає, страждає. Бідне мале дитя, страждає. Все таки горло дозволяє кричати, бо інакше як? Як дитині це пережити?

Після всіх тортур він без сил не рухаючись взагалі знову спав на колінах у блондина, який в свою чергу тихо плакав у долоню, щоб не заважати хлопцеві відпочивати. Йому брюнета жаль. Дуже жаль. Він бачить все. Всі його муки. Дуже страшно чи виживе цей хлопець, дуже страшно. Хлопець виснажено повернув голову до блондина і із заплющеними очима видихнув:
-Я жаж-жалію- прошептав він
-Що жалієш?- запитав блондин, боючись за сили хлопця. Йому треба відновлювати їх. Він тихо гладить брюнета по волоссю заспокоюючи
-Що мамі не сказав, як я її люблю- чути схлипи- я...я..знаю...я..знаю.ю.- він сильно плаче- вона через мене думає, що погана матір. Я її люблю. Дуже люблю маму- він ридає і з ним разом і блондин
-Я коли виходив із дому образив її і тата розчарував. Я ж-жалію дуже- обоє страждають, обоє знають, обоє нічого не вдіють. Тільки знати одне, якщо продовжуться ці муки, то брюнет не протримається, їм потрібно вибратися.