Письменниця

Розділ 3

Без будь-яких вагань Ягмур вмостилась на своєму улюбленому кріслі і відкрила конверт. В середині був лист і якась картонна листівка, на ній було написано: «Запрошення на бал-маскарад».
- Тільки балу мені зараз не вистачає! - пробурмотала Ягмур. Дівчина хутко прочитала лист:
«Я знав, що ти не упустиш можливості зустрічі з Еміром. Він сильний, ти навіть не уявляєш наскільки. Післязавтра буде проходити бал-маскарад. Адресу знайдеш на запрошенні. На балу ти знайдеш багато людей, які були добре знайомі з твоєю сестрою. Знайди чоловіка на ім'я Омер. Він був дуже близький з Меліс, тобто був її хлопцем. Я гадаю ти не знаєш про Омера Тозкопрана, бо Меліс тримала в таємниці ці романтичні стосунки. Можеш від цього чоловіка дізнатися щось корисне.
К. К.».
Для Ягмур зараз був траурний період, тому вона не могла ходити на якість вечірки, але бажання знайти вбивцю сестри було занадто великим. На хвилину дівчина задумалася - чи не розповісти про все це поліції? Адже це може зайти занадто далеко. Тільки-но вона про це подумала, як її телефон завібрував.
- Алло... - несміливо відповіла Ягмур.
- Доброго дня, це комісар Кендал. - почула Ягмур.
- А-а... - полегшено зітхнула дівчина - так... Так я слухаю.
- Хотів вам повідомити, що нам надійшли результати експертизи крові, яку знайшли у кімнаті вашої сестри. - спокійно і, чомусь, інтригуючи продовжив комісар.
У очах Ягмур блиснула іскра надії, вона злегка оживилася:
- Так, що ж вона показала?
- Кров, яку ми знайшли в кімнаті насправді куряча.
- Тобто як? - дещо здивувалася Ягмур - Куряча кров? Тобто Меліс жива?! Так вона жива!
- Цілком можливо, - погодився поліцейський - але це означає, що вашу сестру хтось викрав і інсценізував вбивство.
- Тобто Меліс заважала чимось цій людині, а сміливості вбити не вистачило, тому... - задумалася дівчина.
- Такому припущенню є місце, але у такому випадку не є виключенням, що ця людина або група людей будуть вас шантажувати. - припустив комісар. - А можливо, навіть, що вже розпочали. Скажіть, вам не доводилося після цього «вбивства» стикатися з чимось дивним? Можливо з вами зв'язувався хтось?
Тут Ягмур задумалася: може зараз саме той момент, коли варто б вже розповісти про дивні листи від невідомого автора?
- Не знаю добре це чи погано, але не стикалася - невпевнено мовила дівчина.
- Добре, повідомте нам, якщо раптом щось таке станеться. Нам важлива кожна деталь. - затвердив комісар - Я зв'яжусь з вами, якщо мені ще щось стане відомо. До побачення.
Комісар відключився, а Ягмур почала сумніватися у правильності своїх вчинків. Та все ж познайомитись з оточенням Меліс було дуже привабливою пропозицією. Щоб поділитися своїми переживаннями Ягмур зателефонувала Аджені і все розповіла. Подруга уважно вислухала і сказала:
- Я думаю, ти все робиш правильно. Не варто поліції доки знати, що тобі хтось пише. Почни своє розслідування.
- Звучить безглуздо, насправді. - засумнівалася Ягмур - Але ти права, спробую сама про щось дізнатися. Меліс жива. Я тепер це знаю. Куряча кров була необачністю для злодія, якщо він дійсно хотів, щоб все виглядало як вбивство. Тепер у мене є хоча б якась надія. - слова, які щойно сказала Ягмур набули якогось особливого змісту для неї. Тепер вона твердо вирішила піти на цей бал.
- Ягмур, то що ти вирішила? Йдеш на бал?
- Так... Так я йду. - підтвердила дівчина - він вже завтра о 18:00. Я думаю встигну підготуватися. Все, вибач, мені треба ще дещо зробити. Бувай.
Раптово у Ягмур виникла цікава ідея. Вона швидко взяла до рук свій ноутбук і почала щось писати. «Якщо я хочу розслідувати цю справу, мені потрібно навчитися писати книгу навпаки. Зазвичай письменник спочатку придумує сюжет, а потім все розписує. Особливо якщо це детектив - автор з самого початку знає, хто злочинець. У мене буде навпаки. Буду прописувати всі події, які відбуваються зі мною, створювати героїв і, не упускаючи жодного з них, кожному придумуватиму мотив, яких спонукав їх піти на злочин. Гадаю, мені це допоможе.» - розмірковувала Ягмур. Як ця дивна ідея прийшла до неї в голову дівчина не розуміла і сама, але вона їй здавалася настільки геніальною, що відмовлятися від неї було б безглуздо.
Дуже довго Ягмур сиділа і писала свою нову книгу, не впускала жодної деталі, підозрюваним придумала по декілька мотивів і щиро сподівалася, що це їй допоможе.
Наступного дня дівчина, навіть, пішла в університет. Цей день для неї був схожий на буденний, тому що впевненість у тому, що сестра жива була настільки твердою, що надавала Ягмур сил і бажання розкрити цю справу. У компанії Аджени вона провела весь день і розповіла абсолютно все, включаючи ідею з книгою. Подрузі сподобався такий варіант дій, але дуже продуктивними ці дії вона Аджена не вважала.
- Ти справді вважаєш, що це тобі допоможе? - перепитала подруга.
- Ну а що, ти думаєш це не принесе результатів? Я думаю картинка буде вимальовуватися. До таких справ потрібно підходити творчо. До речі, я обрала дуже цікаву сукню на бал.
- Можна піти з тобою? Я хочу подивитись на таке свято.
Ягмур поцокала язиком:
- Не можна. Я сама хочу все розвідати. Буду тихою і непомітною.
Прийшовши додому, Ягмур взялася готуватися до балу: вона зробила собі яскраву маскарадну маску, яка прикривала їй лише очі, вибрала сукню - одну із найдивакуватіших у її гардеробі. Сукня була шовкова, свіжо-зеленого кольору, із червоними стрічками, які були обшиті по краях, бантиками та червоним мереживом. Вона була без рукавів, довга і в міру пишна. Навіть якби дуже хотілося, у великому скупченні людей важко було б заховатися в такій сукні. Ягмур у дуже яскравому та незвичному образі поїхала на бал.
Коли вона прибула до місця призначення бал вже було розпочато, а проходячи великою залою, що була наповнена людьми, їй аж дуже кортіло дізнатися - в честь чого таке свято? Оглядаючи все довкола дівчина намагалася знайти підходящу людину, з якою можна піти на контакт і розвідати якусь інформацію. «Головне не викликати підозри...» - декілька разів прокручувала собі в голові Ягмур. Але раптом, дівчина, проходячи біля столу з пірамідою наповнених бакалів, спіткнулась і ненароком зачепила цей стіл. Усі бакали миттю полетіли вниз. Незліченна кількість очей повернулись подивитись на те, що сталося. Ягмур стояла, на щастя, в сухому вбранні, широко посміхнулася, потім взяла із сусіднього столу маленький бутерброд і поспішно відійшла на декілька метрів від побитих бакалів. Через декілька хвилин до неї підійшов високий чоловік у карнавальному костюмі та пишній масці. Він був мускулистий, але в той же час мав зовсім трохи зайвої ваги.
- Хто ця рудоволоса красуня, що побила скільки посуду на святі в честь мого дня народження? Я так розумію, ви побажали мені щастя? - посміхнувся незнайомець.
- О-о, так незручно вийшло... - опустила очі Ягмур.
- Нічого, я теж часто буваю незграбним. - засміявся чоловік - Але знаєте, я не пам'ятаю такої красуні серед своїх знайомих, всі запрошення розсилав я, а вас не знаю. Хто ви?
- Ви знаєте, іноді доля зводить двох людей дивним чином, щоб вони познайомились. - Ягмур намагалася викрутитися із цієї незручної ситуації. Але що було ще очікувати від балу, на який тебе офіційно не запрошували?
- Тоді будемо знайомі, я Мурат. - простягнув руку чоловік. Ягмур відповіла взаємністю.
Залунала бальна музика і іменинник пожвавішав:
- Подаруєте мені танець?
Мурат галантно подав руку і злегка поклонився. Від цього важко було відмовитись, тому вже через мить вони кружляли у танці.
- Чому ви вирішили зробити бал в честь дня народження? - поцікавилася Ягмур.
- Я люблю незвичайні і грандіозні вечірки. У цьому році вирішив влаштувати бал, у минулому була косплей-вечірка. - посміхнувся Мурат - Було цікаво бачити серйозних людей у дурнуватих костюмах. І прошу, давай на «ти».
- Чим ти займаєшся? Ти ж бізнесмен, правда? - продовжувала розпитувати Ягмур. Мурат нахилився до її вуха і прошепотів:
- Не страшно ходити на бал до незнайомців?
- Не страшно. - твердо відповіла дівчина - Я хочу познайомитися з вашим оточенням. У моєї сім'ї також є бізнес, але я далека від цього. Тому вирішила це виправити і входження у ваші кола не виключення.
- Розумно. - схвально кивнув чоловік - Краще знати води в яких плаваєш, бо навіть якщо ти далека від сімейного бізнесу ніколи не знаєш, коли тобі доведеться ним зайнятися. Я так і не відповів на твоє запитання. Мій бізнес - це нічні клуби. Обожнюю вечірки і часто влаштовуюю їх у своїх клубах. Хочеш запрошу тебе на одну з них? Вона буде через декілька днів.
Ягмур не встигла відповісти, як за спиною пролунав трохи знайомий голос:
- Я можу викрасти у іменинника його чарівну партнерку?
Мурат дещо засмутилася, але заперечувати не став. Він галантно поцілував руку Ягмур і передав її в руки свого друга. Коли дівчина обернулася сильна рука взяла її за талію, чоловік обережно і одночасно трохи нахабно притягнув Ягмур до себе.
- Що ти тут робиш? - здивовано і трохи з насмішкою запитав він.
- Емір! - Ягмур хотіла вирватися, але чоловік не дав їй цього зробити.
- Доволі дивно тебе тут бачити. Ти ж живеш у своєму світі, чому вирішила приєднатися до нашого кола? - продовжував чоловік.
- Що ти хочеш? - напружилася Ягмур.
- Хочу танець. - спокійно відповідав Емір - Ти ж на балу, до того ж дуже привертаєш увагу. Всім своїм виглядом. Але важко було не впізнати тебе за кольором волосся. - чоловік лукаво посміхнувся, різко притягнув Ягмур до себе ближче і зупинився. - Не шукай злочину там, де його немає, тому перестань мене переслідувати.
Ягмур трохи перелякав цей жест, але вона опанувала себе і відповіла:
- Опусти свою самооцінку трохи нижче! Я не буду за тобою бігати по п'ятах! Пусти!
Але Емір не відпускав і продовжив танець.
- Тоді що ж тебе привело сюди? - спокійно продовжував він - Ти ж тут нікого не знаєш.
- Чому ти вирішив, що я тут нікого не знаю?
- Я вже все про тебе знаю. - насмішливо сказав Емір - Ти, виявляється, письменниця. Навіть знаю де ти живеш. Це коло не для тебе.
- Ти знаєш Омера Тозкопрана? - Ягмур трохи перелякали такі знання Еміра, тому вона вирішила перейти до того, за чим вона дійсно сюди прийшла.
- Новий підозрюваний? - насмішливо здивувався Емір.
Ягмур різко відштовхнула чоловіка і сказала:
- Для тебе це жарт? У мене зникла сестра! Я маю її знайти!
Емір помітив вогонь в очах дівчини і кивнув в сторону одного чоловіка. Він був стрункий, середнього зросту. Крізь невелику але пишну маску було видно густе чорне волосся та акуратну симпатичну щетину.
- Он де Омер. Можеш прямо зараз підійти до нього, але будь обережна, не пред'являй йому звинувачень, не роби такої ж помилки як і зі мною.
Не роздумуючи Ягмур підійшла до вказаної людини, попутно взяла з собою два бакали шампанського.
Омер розмовляв з якимось чоловіком, очевидно, Омер не був в захваті від цієї розмови, але з ввічливості не міг піти. Ягмур плавно підійшла до нього і запропонувала шампанське.
- Чи можу я з вами познайомитися? - широко посміхнулася Ягмур.
У очах Омера, навіть через маску, було помітне яскраве полегшення, він жваво посміхнувся і звернувся до свого співрозмовника:
- Прошу вибачити мене, я не можу відмовити чарівній леді.
Незнайомець делікатно відійшов.
Омер радісно взяв руку Ягмур і поцілував її:
- Омер Тозкопран, дуже радий познайомитися з такою прекрасною дамою, я зачарований вашою красою.
- Але ж ви не бачите красу, на мені маска.
- Це не перешкода побачити те, настільки ви прекрасна. Знаєте, ви мені сподобались вже тим, що відволікли мене від дуже нудної розмови. Назвіть своє їм'я.
- Мене звати Ягмур. - посміхнулась дівчина - Я багато про вас чула. Ви дуже успішна людина, мені цікаво спілкуватися з розумними людьми.
Омер якось хитро посміхнувся і підійшов ближче:
- То ми можемо познайомитися ближче, якщо ви бажаєте, - чоловік знову поцілував руку Ягмур - можемо піти туди, де нікого немає.
У дівчини аж коліна підкосилися від такої несподіванки, але їй кортіло якось вивести цього чоловіка на чисту воду і хоча б щось дізнатися, тому вона несміливо погодилася.
Омер привів дівчину у невеликий коридор, обстановка там лише трохи поступалася розкішній головній залі.
- Може знімемо свої маски? - запропонував чоловік.
Ягмур повільно зняла свою маску, Омер зробив те саме.
- Тепер я остаточно осліплений вашою красою. - сказав він - І так, чого бажаєте? Можемо вийти на балкон, там прекрасний вид.
Ягмур кивнула, і Омер галантно відкрив прозорі двері, які вели на балкон із неймовірним видом.
- Здається ваше обличчя мені знайоме... - підмітив Омер.
- Ви любите книги? - чоловік кивнув - Могли побачити на одній з них моє фото. А ще я художник.
- То ви творча особистість! По вас це дуже видно, я читав декілька ваших книг. У вас своєрідне мислення.
- Так, не всі розуміють. - посміхнулася Ягмур - Але я не знаю що робити, коли є багато різних митців, які заважають моїй зірці засяяти. - дівчина вирішила таким способом вивести чоловіка на розмову.
Омер посміхнувся. Ягмур стояла біля стіни, а він підійшов до неї ближче і обперся руками об стіну з обох боків від юної письменниці.
- Як ви зрозуміли, що запитати про це можна саме мене? Взагалі дивно, що ви запитуєте такі речі у малознайомої людини, але я відповім. Важливо знати чим ти можеш виділитись, те, що є у тобі і немає ні в кому іншому. Але заздрість не жаліє нікого. Дуже мало людей мають здатність щиро радіти успіхам іншого. Тому важливо бути хитрим і уникати небажаних ситуацій. А ще можна відштовхуватися конкурентів. - Омер приблизився ще більше - Але важливо пам'ятати ось що: конкурентом можуть бути не тільки вороги, а й друзі і, навіть, кохані люди.
В очах Ягмур з'явився якийсь страх від цих слів, а ще від того, що цей чоловік майже притиснув її до стіни. Раптом, двері балкону відчинилися і зайшов Мурат.
- Омере, що ти робиш із моєю гостею? - сердито запитав він.
Омер миттю відійшов.
- Ми щойно познайомились - посміхнувся він.
- Якщо щойно познайомились, то чому притиснув до стіни бідолашну дівчину? Іди і не шукай собі проблем.
Омер поправив свій піджак і пішов. Ягмур так і стояла притиснувшись до стіни. Перший раз у житті вона стикнулася з такою ситуацією.
Мурат підійшов і обережно взяв дівчину за руку.
- Ягмур, все гаразд? Він тебе не образив?
- Ні.. ні, не образив. - невпевнено мовила вона - Просто на мене це справило негативне враження... А ти чому тут? Твій День народження, ти маєш бути у залі.
- Хоч я і люблю гучні вечірки, але у мене є правило: хоча б хвилин на десять відійти і побути з собою. - серйозним і спокійним голосом сказав Мурат.
- О-о-у... - зніяковіла Ягмур - Тоді не буду заважати.
Дівчина вже зробила крок до виходу, але Мурат затримав її, обережно і лагідно взявши за руку:
- Я буду не проти чудової компанії. - сказав він.
- Я, все-таки, піду... додому. Досить з мене балу. На все добре.
Ягмур поспішно пішла в сторону головної зали і скрізь шукала очима Омера, тому що мала до нього безліч запитань. Вона ще нічого не дізналася, а Омеру вдалося зачепити на собі увагу. Ягмур довго шукала, але виявилось, що чоловік покинув бал. Дівчина вирішила, що їй нічого не залишається як зробити те саме.
По приїзду додому Ягмур переодягнулась, лягла на диван і почала розмірковувати як знайти Омера. Вона взяла ноутбук і шукала про нього інформацію в Інтернеті, але нічого, що могло б дати конкретні координати не вдалося знайти. Раптово в рудоволосу голову прийшла ідея - «У нас же є спільний знайомий - Емір! Може він допоможе?». Після цього, Ягмур твердо вирішила поїхати з самого ранку до Еміра.
Ніч минула швидко, тому дівчина зранку вже приїхала до офісу. Працівники фірми чомусь запам'ятали дівчину, тому пропустили її. Секретарка Еміра кудись відійшла, тому Ягмур безперешкодно потрапила до кабінету. Стоячи біля дверей, вона почула дивну розмову і вирішила підслухати:
- Ти ж знаєш, я ховаю її там, де і все інше. - холодно говорив Емір - Можеш поїхати і сам все з'ясувати. Спробуй розговорити її, бо мені вона не піддається.
- Я візьму пістолет, на всякий випадок, бо на твою красуню можуть влаштувати пошуки - відповів інший чоловік. Ягмур прислухалася - це був голос Мурата. Вона миттю відкрила двері і різко зайшла в кабінет. Чоловіки здивовано подивились на неї, а Емір, який стояв біля свого столу різко підійшов до незваної гості.
- Що ти тут робиш?! - крикнув він - Хто тебе сюди впустив?!
- Заспокойся, Еміре. - сказав Мурат. Він підійшов до Ягмур, посміхнувся і поцілував їй руку - Ласкаво просимо. Чим можемо допомогти прекрасній леді?
- Що ти чула??! - продовжував кричати Емір - Кажи!
Ягмур відступила кроком назад, але у кабінет зайшла секретарка.
- Пане Еміре, пане Мурате, вибачте, але вже всі зібралися, чекаємо тільки вас - повідомила вона.
- Нажаль, нам пора. - посміхнувся Мурат - Еміре, не ображай пані і опануй себе.
Він поклав свою руку на плече роздратованого Еміра і той трохи охолонув.
- Добре, ти йди, а я через хвилину буду. - відповів Емір. Мурат із секретаркою вийшли з кабінету, але щойно двері зачинилися, як Емір знову повернувся у попередній стан.
- Я прийшла з проханням... - розпочала Ягмур, але Емір нахабно схопив її за руку і прокричав:
- Я не знаю, що ти чула, але обов'язково з'ясую це після наради! А доки...- чоловік озирнувся, оглядаючи кабінет і його погляд зупинився на невеликих дверях. Очевидно, там було маленьке тісне приміщення, тільки незрозуміло для чого. Він потягнув Ягмур туди, всім своїм виглядом показуючи, що має намір її там зачинити. Дівчина запанікувала:
- Еміре, ні! Ні...! У мене клаустрофобія! Я боюся, не треба! У мене швидко почнеться панічна атака!!!
- Так, звичайно. - Емір наче не чув, а просто затягував дівчину у маленьке, темне приміщення. Коли йому це вдалося, він закрив двері на ключ і пішов на нараду. Ягмур кричала як навіжена, прохала допомогти, але нікого не було поблизу, та й мало хто б наважився зайти в кабінет Еміра, навіть при таких обставинах. Через декілька хвилин дівчина почала задихатися. Темне, тісне і закрите приміщення давило на неї, вона відчувала несамовиті страх і паніку, билася руками об двері, але нічого не допомагало. Здавалося голосові зв'язки Ягмур максимально перевтомлювалися. Через декілька хвилин паніки, дівчина відчула, що повітря для неї стає все менше, почало кидати в жар... Ягмур втратила свідомість і впала. Кімнатка була такою тісною, що дівчина лежала обпершись об стіну. Останнє, що вона відчула, це те, наскільки безпорадною вона є зараз...