Письменниця

Розділ 4

Минула майже година з того часу, як Ягмур сама, без свідомості, залишилася у темному тісному приміщенні. Емір повернувся після насиченого засідання і сів за свій стіл. Він зовсім забув про свою непрохану гостю. Через декілька хвилин, чоловік, про щось задумавшись, мимоволі глянув на вузькі двері і згадав про дівчину. Він підірвався і відчинив кімнатку. До ніг Еміра упала Ягмур, яка обпиралася об дверцята. Чоловік не очікував, що з нею щось станеться. Він присів і припідняв дівчину, перевірив дихання і пульс, а потім почав легенько бити по щоках.
— Агов, Ягмур, відкрий очі — Емір обережно взяв її на руки і поклав на диван. У себе на столі він взяв склянку з водою, змочив свою руку і намагався розбудити Ягмур. 
— Еліф!!! — закричав він. Секретарка біля його кабінету почула і швидко прибігла — Еліф, викликай швидку! Бігом! 
Жінка трохи перелякалася, але виконала прохання боса і через деякий час у кабінеті вже був лікар. Йому, звичайно, вдалося розбудити Ягмур. 
Дівчина підірвалася, сіла і панічно почала оглядати кабінет, але коли її погляд зупинився на Емірі, вона почала дихати частіше.
— Пані, що довело вас до такого стану? — запитав лікар.
— Я у м-мене... б-бувають панічн-ні атаки — промовила Ягмур.
— Від чого вони у вас? — продовжував лікар.
Ягмур косо глянула на Еміра:
— Від клаустроф-фобії. Я оп-пинилася у закритому прим-міщенні.
— Я вам дам заспокійливе, ось випийте — лікар подав якусь пігулку і склянку води. Ягмур тремтячими руками прийняла допомогу.
— Але це також ліки, які викликають сон, тому вам доведеться поспати — продовжив лікар.
Ягмур зробила останній ковток води і здивовано запитала:
— І в-ви говорите м-мені це тільки з-зараз? Я не збираюсь провес-сти тут решту дня! Де я буду спати?
— Не хвилюйся, я відвезу тебе додому — спокійно сказав Емір.
До кабінету зайшов Мурат. Чоловік помітно насторожився, коли побачив обстановку в кабінеті.
— Що сталося? — занепокоївся він. Підійшов до Ягмур і присів біля неї. — Еміре, що ти зробив з дівчиною?!
— Пане лікарю, ви можете йти — сказав Емір.
— Забезпечте пані належний спокій. — наголосив лікар.
— Обов'язково — посміхнувся Емір, відчиняючи двері. Коли лікар вийшов, Мурат взяв Ягмур за руку і запитав:
— Скажи чесно, що він тобі зробив?
— У мене клаустроф-фобія, а Емір зачинив мене у тісному п-приміщенні... — тихо мовила Ягмур.
— Ти свою гостю у комірчині з паперами зачинив?! — розгнівався Мурат і різко підвівся. 
— Чому ти взагалі до мене прийшла? — запитав Емір.
Ягмур сердито підняла свої очі на Еміра і сказала:
— Мені потріб-бна була твоя допомога! Якби ти вислухав мене, такого б не с-сталося!
— А я можу тобі якось допомогти? — втрутився Мурат.
— Так... Думаю ти теж можеш — сказала Ягмур, встаючи з дивану. — Еміре, дякую за гостинність, але більше я до тебе не прийду ні за яких обставин! 
Мурат нагородив Еміра сердитим поглядом, а потім підійшов до дівчини і допоміг їй встати. 
— От і не треба пхати носа у мої справи! — заявив Емір. — Забирайся звідси!
— Ми ще з тобою поговоримо на цю тему, друже! — сказав Мурат — Ягмур, чим я можу тобі допомогти?
— П-пам'ятаєш Омера, з яким я була на балконі? Допоможи мені його знайти.
— Навіщо він тобі? — здивувався Мурат — Він же... образив тебе.
— Куди ти вже вляпалася? — насмішливо запитав Емір.
— Прошу, ходімо звідси — попросила Ягмур у Мурата. Чоловік послухався і  через декілька хвилин вони вже виходили з офісу.
Мурат запропонував Ягмур поїхати додому до Омера, тому вони сіли у машину Мурата і рушили в дорогу. 
— Розповіси детально, що сталося у кабінеті? — запитав Мурат.
— Я і так все розповіла... — невпевнено відказала Ягмур — Емір завжди такий злий?
— Не завжди, але часто. Він не любить, коли лізуть в його справи, а ти опинилася не в той час, не в тому місці — легенько посміхнувся Мурат.
— Чому ти допомагаєш мені? Ти ж мене зовсім не знаєш — запитала дівчина.
— Я ще коли побачив, як ти перекинула гору бокалів зрозумів, що ти тендітна дівчинка. Багато чого говорить те, що ти прийшла сама. Складається враження, що ти самотня. 
Брови Ягмур трохи піднялися від здивування:
— Ти... А ти завжди так швидко... Починаєш товаришувати з людьми..? Просто я... Я не знаю, як ще це назвати.
— Лише з тими, кого обирає серце  — посміхнувся Мурат — Це прозвучало, як фраза з мелодрами, але я дійсно можу сказати, що відчуваю хороших людей.
— Отже, ти вважаєш мене хорошою людиною?
— Мені так здається.
— А Емір твій друг, так? Чи ви просто працюєте разом? — поцікавилася дівчина.
— Емір мій кращий друг, але зараз у нас є один спільний проект, ми займаємося трохи різним бізнесом, але придумали хороший хід. Не буду доки розповідати.
— У тебе багато друзів. Це видно по тому, який ти дружелюбний і скільки людей прийшло до тебе на свято.
— Я б не сказав, що у мене багато друзів. Всі ті, кого ти бачила на балу або мої знайомі, або співробітники, або ж товариші. Друзів мало. Я відкрита людина і можна подумати, що довіряю всім, але довіряю я тільки друзям. А друзями я вважаю не всіх — посміхнувся чоловік.
Ягмур притихла. Вона відчула, як слабкість приходить до неї. Почали діяти ліки, а саме ефект снодійного. Непомітно для себе, дівчина заснула.
Мурат це помітив і вирішив, що візит до Омера може зачекати. Він здогадався, що лікар тоді, певно, дав заспокійливе, яке, зазвичай, має снодійний ефект. «Це надовго» — подумав він, тому вирішив заїхати туди, куди хотів із самого ранку.
Через деякий час Ягмур прокинулася в машині від наполегливого телефонного дзвінка.
— Алло... — стомлено відповіла вона.
— Ягмур! Ну нарешті! — полегшено видихнула жінка.
— Мамо, що сталося?
— Це ти мені скажеш! — суворим голосом розпочала мама. — Де Меліс? Чому до неї неможливо додзвонитися? Ми з батьком хвилюємося! Із фірми надійшли повідомлення, що твоя сестра не з'являється на робочому місці! Це на неї не схоже!
Доки Ягмур все це слухала до горла поступово підступав клубок, від якого хотілося заридати. Але дівчина постаралася взяти себе в руки і відповіла:
— М-мамо... Я не знаю з чого почати...
— Що з Меліс?! — нервувала жінка.
— Меліс... Меліс... Кудись поїхала, змінила номер і сказала не шукати і не турбувати її — ледве витримуючи правдоподібність мовила дівчина.
— Тобто... тобто як? Отак просто взяла і безвідповідально поїхала? — здивувалася мати — Куди? У неї проблеми? Ти більше нічого не знаєш?!
— М-меліс сказала, що повернеться. Їй просто хочеться відрізати себе на деякий час від соціуму...
— У неї точно якісь проблеми... Ох, Меліс... — ще більше занепокоїлась жінка.
— Мамо, все нормально. Меліс мені давно говорила, що хоче пожити на дикій природі. Ось з'явилася можливість — вона і поїхала. Перед цим ще десь тиждень не працювала, призначила собі заміну. Я малювала її портрет... — Ягмур знову ледь не заплакала, але вона не хотіла, щоб мама хвилювалася — Отож на фірмі є заміна.
— Так, я знаю. Але поки Меліс так безвідповідально відпочиває ти займеш її місце — твердо заявила матір.
— Що??! — Ягмур аж злякалася — Мамо, я ж навіть від акцій відмовилася.
— Я давно хочу забезпечити тебе акціями, хочеш ти цього чи ні. Дитинство закінчилося. Все. Будеш займатися серйозними справами. Нічого не хочу чути, завтра виходиш на фірму, я подам розпорядження.
Ягмур нічого не залишалося, як погодитись. 
Після розмови дівчина оглянула місцевість, в якій була припаркована машина. Мурата не було видно. Ягмур вийшла з машини і побачила невеликий будинок. Двері там була привідкриті. Дівчина зайшла туди і побачила Мурата, який розмовляв з якоюсь дівчиною. Вона була висока, з довгим, прямим і блискучим волоссям. Від її погляду мурашки пробігали по всьому тілу. Щось неприємне було в ньому... Щось таке, від чого хотілося скоріше втекти.
— Мурат..? — озвалася Ягмур.
Чоловік різко обернувся.
— Ягмур, ти прокинулася? — посміхнувся він. — Я вже збирався йти. Ебру, — звернувся він до дівчини — Ти ж все зрозуміла?
— Не хвилюйся. Зрозуміла — серйозним тоном відповіла вона — Але я вам нічого не скажу. Емір тримає мене тут...
— Ти можеш піти в будь-який момент.  Чому ж не йдеш? — перебив її Мурат. Ебру замовкла на мить, а потім продовжила:
— Ми з Еміром... Ти і так все знаєш. Але я нічого не скажу і крапка.
— Добре. Я тобі приніс. Залишаю. — Мурат витяг пістолет і поклав на столі, після чого вийшов разом з Ягмур.
— Що це було? — здивовано і в той час налякано запитала Ягмур. Мурат трохи розгубився.
— Взагалі... я не думав, що ти так швидко прокинешся — сказав він — Але ти не хвилюйся, все нормально. Це наші з Еміром невеличкі справи.
— Ти дав дівчині пістолет...
— Я знаю, тебе це злякало, можливо. Але все добре, справді. Ебру насильно ніхто там не утримує. Ягмур, у тебе купа питань зараз, але повір, не треба їх зараз задавати.
Мурат посміхнувся відкрив для дівчини двері машини і вже через деякий час відвіз її додому. 
Ягмур вбігла в свій будинок, схопила телефон і зателефонувала Аджені:
— Аджено! Аджено! Є розмова! — емоції переповнювали, Ягмур хотіла швидше поділитися всім з подругою — Приїдеш до мене?
Без зайвих питань подруга погодилась і вже через деякий час приїхала. 
Дівчата сиділа на дивані у вітальні і Ягмур емоційно описувала все, що сталося від початку до кінця.
— Ти уявляєш який у мене детектив вийде? Та це ж бестселер! — продовжувала Ягмур — Опишу все в книзі у найменших деталях! І точно вдасться зрозуміти хто зробив це з Меліс! Ну все, я просто впевнена, що Емір тут замішаний! Просто без варіантів!
Аджена спокійно вислухала, а потім запитала:
— А як же той незнайомець, що відправляв тобі листи?
Ягмур, що аж підстрибувала під час своєї розповіді, присіла, на хвилину замовкла.
— Не знаєш, хто це може бути? — продовжила Аджена — Він відправляє тобі таку точну інформацію, що складається враження, що це якась близька до Меліс людина.
— Я більше нічого не отримувала — відповіла Ягмур — Та і взагалі поняття не маю, хто це може бути. Ні ініціали, нічого не дає мені уявлення про цю особистість.
— Але зізнатися чесно, Ягмур, твоє життя стало якесь занадто насичене. Багато нових знайомств і дивних подій.
— Мені до цього жилося просто прекрасно. Але Меліс жива, я знаю. Куряча кров... та це ж просто смішно! Схоже на дуже поганий розіграш — нахмурилася Ягмур. — Може розповісти, все-таки, поліції?
— Ні, не треба. — різко заперечила Аджена — Так буде тільки гірше, я впевнена. Поліція може тільки завадити і злякати цього невідомого. Давай залишимо це, тільки тоді ми дізнаємося хто це і чому робить. А вже потім, можливо, повідомиш поліцію.
— А може це і є злочинець, який просто грається з моїми почуттями? — припустила Ягмур.
— Цілком можливо. Може поставити охорону біля твого дому?
Ягмур криво посміхнулася:
— Біля мого маленького будинку? Та ні, я ще можу сама себе захистити. Шкода, що так і не побачилася з Омером. Добре, що з Муратом обмінялися номерами телефонів. Ми домовилися, що завтра, після робочого дня, він заїде за мною і відвезе до Омера.
— Цей Мурат, — посміхнулася Аджена — чому він так прагне тобі допомогти? Ви ж не знаєте один одного.
— Я не знаю... — опустила очі Ягмур — Але він дуже хороша людина, з ним приємно спілкуватися... Та мені не дає спокою та жінка, яку я сьогодні бачила. Може у Мурата з Еміром якісь спільні справи? Мені не здалася та ситуація хорошою.
— Не можна їм доки довіряти. 
— Я спробую дізнатися, що у них там за справи — твердо вирішила Ягмур.
— Ягмур! Це тебе не обходить, навіщо туди лізти? — застерігала подруга.
— А якщо це зв'язано з Меліс? Я повинна... — Ягмур нахмурилася ще більше — Доведеться з Еміром ще бачитися.
— Я бачила декілька раз Еміра по телевізору і в журналах — Аджена замріяно підняла очі вгору і легенько посміхнулася — Він здається непоганим, навіть хорошим.
— Не довіряй зовнішності! — відрізала Ягмур — У нього жахливий характер, це неважко зрозуміти! Нормальні люди так себе не поводять! 
— Так, ти права... Але я б не проти його хоча б раз зустріти.
— Не гарантую, що ти будеш у захваті.
Ще десь годину подруги посиділи за чашкою кави, а потім Аджена поїхала додому. Ягмур півночі провела за написанням книги. Скільки нових припущень з'явилося! Тепер підозрюваних стало більше, сюжет виходив дуже заплутаним. Дівчина вже почала сумніватися у правильності свого рішення написати цей детектив.
Наступного дня, Ягмур, як їй веліла мама, з'явилася на сімейній фірмі, яка займалася випуском одягу, переважно жіночих суконь. Але коли дівчина ввійшла в кабінет Меліс, побачила цікаву картину.
— Омер! — аж прикрикнула Ягмур. Чоловік був в ступорі. Він впізнав свою нову знайому і, звісно, у нього з'явилася ціла купа запитань, але слідом за дівчиною зайшла і асистентка, яка, побачивши гамму емоцій на обличчях двох людей, поспішила все пояснити:
— Пане Омере, це пані Ягмур Киличоглу, сестра пані Меліс.
Здивуванню Омера не було меж, він зрозумів ситуацію і повільно почав вставати з крісла.
— Пані Ягмур, — продовжувала асистентка — це Омер Тозкопран, ваша сестра довірила йому свої справи на той час, доки відсутня. Але так як пані Меліс затримується і ще довгий час, за словами вашої мами, не буде на робочому місці, пан Омер ще займає її місце.
— Дякую, ти можеш іти. Я покличу тебе, коли будеш потрібна — посміхнулась Ягмур, після чого асистентка вийшла з кабінету.
— Так-так-так, — посміхнувся Омер повільно наближаючись до дівчини — моя нова знайома з балу знову зустрілася на моєму шляху.
— Ти навіть не уявляєш як добре, що ми зустрілися. 
— Справді? — здивувався чоловік — Ти хотіла ще раз зі мною зустрітися?
— Я хотіла тебе запитати: чи знаєш ти щось про зникнення Меліс? — серйозним тоном запитала Ягмур.
Обличчя Омера втратило будь-яку радість, він миттєво засмутився.
— Я нічого не знаю... — відповів він — Пробував шукати, але нічого не виходить. Розпитував, досліджував... Поки що без результатів.
— Коли ти встиг почати розслідування? — Ягмур кинула на Омера такий підозрілий погляд, що йому стало не по собі. Він тієї ж миті підняв руки, в знак капітуляції, і сказав:
— Якщо ти думаєш, що я в цьому замішаний, то помиляєшся. Я кохаю Меліс і збирався робити їй пропозицію.
— Тоді може знаєш, хто це міг зробити?
— Не знаю. Меліс не та людина, яку не люблять або бажають зла, принаймні у відкриту... А що вдалося дізнатися тобі?
Трохи повагавшись, Ягмур розповіла деякі елементи свого розслідування, після чого почула від Омера:
— Ти можеш на мене покластися, я допомагатиму в усьому, що скажеш.
Ягмур не відчувала довіри до цієї людини, але все-таки, як би там не було, можливо він і буде чимось корисний, якщо, звичайно, сам у цьому не замішаний.
Майже цілий день Ягмур і Омер провели у повному зануренні в роботу. Дівчину ознайомили з усім процесом роботи, ввели в курс справи. Особливо важливим етапом було знайомство з головним дизайнером, молодою дівчиною на ім'я Сінем, яка справила дуже цікаве та позитивне враження. Ця особистість дуже емоційна та неординарна. Мала яскраве синє волосся яке до кінчиків переливалось плавним градієнтом до світлого блакитного кольору. Зріст у Сінем відносно низький, а фігура дуже струнка та приваблива. 
Після закінчення робочого дня до Ягмур зателефонував Мурат.
— Я виходжу з роботи, скажи адресу і я приїду за тобою, вирушимо до Омера, як і домовлялися — бадьоро мовив він. 
— Ой... — Ягмур трохи розгубилася — Я зовсім забула тобі сказати... Омер, виявляється, працює на моїй фірмі.
— Справді? — здивувався Мурат.
— Так... Вибач, будь-ласка, я забула тобі повідомити.
— Та нічого, — посміхнувся Мурат — тоді може просто десь повечеряємо, що скажеш?
— Емм... — дівчина ще більше розгубилася, ця пропозиція була занадто неочікуваною — Знаєш, а чому б і ні?
— Чудово! Тоді я скоро приїду, чекай на мене. Так як Омер працює у тебе, я знаю, куди їхати.
Через деякий час Мурат забрав Ягмур і відвіз її у свій улюблений ресторан. 
Приміщення закладу було розкішне і світле, обладнане сучасними дизайнерськими меблями.