друга стать

part 6

Абігейл

 Я почала шукати ту дівчину. Тоді, коли мені здалось, що вона втікла додому, мене хтось схопив за руку.

- дякую тобі - вона обняла мене - я не знаю що могло би бути зі мною)

- я теж не знаю. Я б радила тобі самій не ходити вночі) буває трохи... небезпечно)
- так, ти права) Я Емма доречі.

- Абігейл. Ой, а ти часом не та Емма....

- яка Емма?
- нещодавно у мої двері постукали, і якийсь хлопець активно роспитував про якусь Емму, а потім зрозумів, що переплутав будинки і все таке....

- о, так ти не знаєш...?

- не знаю чого?
- це був той хлопець.... Той що ти його щойно... бачила. 

- справді?

- ага. 

- хто він взагалі такий?
-оооо - вона була здивована - зайдеш на чай? в знак вдячності за порятунок?
- авжеж, тільки не надовго)
- окей. 

Ми йшли не довго, її під'їзд був недалеко. Квартира у неї була маленька, але затишна. Одразу було зрозуміло, що вона живе з батьками. 

- батьки поїхали на дачу. 

- ясненько. А як ти опинилась в тій вуличці?
- я недалеко підробляю, то так і випало. 

- а ким підробляєш?
- у понеділок, середу і п'ятницю я працюю у книжковому магазині. А у вівторок,  четвер суботу на заправці. Допомагаю підзаправитись, іноді мию машини. 

- о.. А тобі часом не потрібна якась помічниця чи щось типу такого?
- та ти прямо везунчик!! Мені таки потрібні помічники. Точніше помічниця. На обидвох роботах.  Ящо хочеш, ти принята!

- а ким ти працюєш у книжковому магазині?

- власницею... 

- ого..... 

- ага....

- так ти мала розповісти про того хлопця.

- точно. Я не знаю його імені, але він у нашій школі дуже популярний. Знаєш, він типу капітан футбольної  команди. Непогано вчиться....Староста школи... Але ввечері він не такий вже і хороший хлопчик... Маиа бачила. А отой момент з тюльпанами... Коротше. Декілька місяців назад ми посварились, і він хотів мене достати. Тому він купив квіти які я ненавиджу, і хотів мені подарувати. З гарненькою усмішкою на лиці. І він це зробив. Все ж таки він козел.

- ясно. Знаєш, мені вже певно пора. Ще побачимось)
- ага. Авжеж. Бувай.

Я вийшла з квартири. Спустилась по сходах і незабаром я відчула на обличчі вітер. Схоже починався дощ, і я як омога швидше рушила додому. Я думала над тим, що вже зовсім скоро сама зароблятиму на себе, а ту, так звану сім'ю буду рідше бачити.  Ось і мій будинок.Через декілька хвилин я бачу перед собою двері. Відчиняю. І що я бачу...

 В МОЇЙ квартирі все переставлено на їхній лад, все як їм зручно. Жінка готує на МОЇЙ кухні, чоловік сидить перед МОЇМ телевізором, а дівка лежить на МОЄМУ дивані. 

- що ви зробили у МОЇЙ квартирі?
- це тепер наша квартира любонько. Так що закрий рот, якщо не хочеш жити надворі. - жінка стала якась нарвана

- та якби не я, ви б і далі жили у своїй бомжатні!
- так, тільки тепер ми живем тут, і тепер це наша квартира, любонько. І взагалі, де це ти була?
- де мені потрібно там і була. 

- не говори з нами в такому тоні! Іди в свою кімнату.

- я не хочу.

Чоловік встав з дивану, взяв мене за лікоть і повів в кімнату. Дівка тільки посміялась і сіла пити чай. Чоловік закрив кімнату на ключ, який вже встиг знайти в моїй квартирі. Я була шокована, адже події відбувались надто швидко ,і я не встигала звикати. Я розуміла, що завтра знов у школу. Одягу я так і не купила. З різними поганими думками я і заснула. 

Проснулась я також рано. Одягнула майку, джинси і кардиган. Волосся швидко заплела в пучок і вирішила лізти через вікно. Це був 5 поверх. Страшно, але не так страшно, як ті люди за межами кімнати. Я вийшла на балкон. Можна було обрати два шляхи. Або лізти балконами, або по трубах. Я вирішила змішати їй. ДО третього поверху балконами а далі по трубах. Так я і зробила. Сама була просто в шоці з того, що  змогла злізти. Тепер щоб мене не побачили, швидким кроком направилась в школу.