Мій сусід//Ким НамДжун [Завершено]

[Насичений день] 9

- Ти про шо? - запитав Джун.

- Ну ДжиУ завидна дівка, я б сам знею грався. - сказав ХоДжин.

- Та ДжиУ, з тобою навіть не поцілується. Я то її добре знаю. - сказав Джун.

- Да? Ну не знаю, я би попробував. - сказав ХоДжин.

- Не попробуєш. - сказав Джун.

- Чого? - запитав ХоДжин.

- Бо я зроблю так, що вона тиждень не зможе сидіти. - сказав Джун.

- Оооо... - сказав ЮнГи.

- То ти виконаєш? - запитав ХоДжин.

- Канешно. - сказав Джун.

- Але я можу бути першим. - сказав ХоДжин.

- Це я буду першим! - сказав Джун.

- Побачимо. - сказав ХоДжин.

Я була в такому шоці, вони про ще шось говорили, але я вже пішла і направилася в клас. Зайшла і сіда за своє місце.

"Триндець... Ось про шо вони говорять... І... О Боже... Я. Не. Сидітиму. Цілий. Тиждень.... Я вже догадалася про шо він говорив.... Джун, ти ж цього не зробиш? Правда ж?..." - думала я поки сиділа на своєму місці.

А перед дзвінком прийшли хлопці, я підвела голову. І побачила їх, то я аж злякалася, напевно це було замітно по моїх зляканих очах. ЮнГи не звернув уваги, ХоДжин не бачив, а Джун бачив. І дивився на мене з непорозумінням, але він сів на своє місце і прийшов вчитель.
Шкільний день пройшов напружено. Я боялася дивитися хлопцям в очі. СуНі і БоРі нічого не розповідала. Тож мабуть я була таємничою сьогодні для друзів.
Звісно ж, а як ти поводилася після почутого? Напевте так само.
Ось я вже збираю сумку і йду додому. Коли йшла, то мене догнав ХоДжин.

- Ей ДжиУ, зачекай. - сказав ХоДжин.

Я зупинилася і обернулася. До мене підбіг ХоДжин.

- Дякую. - сказав ХоДжин і посміхнувся.

- Будь ласка. - сказала я і побачивши його посмішку, геть забула про їхню розмову.

- Пішли? - запитав ХоДжин.

- Ага. - сказала я.

І ми пішли. Як раз саме вийшли з школи.

- Джун знову поставив мітку, на твоєму тілі? - на пряму запитав ХоДжин.

- Ще хтось знає? - схвильовано запитала я.

- Я і ЮнГи. А більше ніхто. - сказав ХоДжин.

- Фух... Хоть шось радує. - сказала я.