Моя улюблена принцесса

Знайомство з моєю сім'єю

Повна тиша в залі. Я сижу на стульчику біля вікна і ковиряюся ложкою в супі.
Біля мене сидять моя сестра та брат. Сама найстарша це моя сестра  Софія. Елегантна, ніжна, красива та розумна 22 річна заміжня дівчина. Її красиві чорні локони  спадали з плеч; зелені, як хрусталь очі, дивилися з ніжністю та турботою; а грація та витонченість зводили з розуму кожного чоловіка в країні. Поки моя сестричка не вийшла заміж за сеньйора Барда з країни Діріаполь. Після цього ми з сестрою дуже рідко бачимося. Але вона кохає його, і я цьому рада.
Другим за віком йде мій брат Даніель. Йому 19 років. Майбутній король країни Анкарія, де я живу. Адже, я з королівської сім'ї. Він має чорні волоси та голубі очі. Да, як справжній принц з казки.
І остання я. Мене звати Люсі. Через 2 тижня, мені 18 років. "Викопана мама", так говорить мій батько. Золотисті волоси заплетені в косу, а також великі голубі очі, які можуть зачаровувати кожного. Але є одне, що завжди відлякує від мене всіх чоловіків. Це шрам на половину  мого лиця. Тому, я завжди ношу шаль, яка закриває моє лице.
З самих країв стола сидять мої батьки.
Батько Генріх- король Анкарії та мачеха Діана- королева Анкарії. Після смерті мами, батько дуже горював та став жорстокий до Мене, адже я нагадую йому мою мамочку. Хоча мене мій брат та сестра заспокоюють ( вони рідні), але мені не хватає тієї ласки та добра, що давав батько.
-Люсі, що ти там ковиряєшся, їж давай, чи ти настільки безманерна свиня, що ложку тримати не вмієш-сказала мачеха з ухмилкою на вустах.
Так, з манерами я погано дружу, адже це настільки нудні уроки, що деколи на них я засинаю. Більше люблю я кінний спорт та фехтування.Останнім я займаюся таємно від батька, адже якщо він дізнається, то мені будуть непереливки. Принцессою назвати мене складно, адже грації нуль, манер нуль та притому ще й уродка.
- Я не хочу їсти. Батько, можна я піду до себе?
- Сядь та їж. Це не пристойно вставати посеред обіду з стола - не дивлячить на Люсі та без ніяких емоцій промовив батько.
Я направила свій погляд на Даніеля, він спокійно не дивлячись ні на кого їв обід, але коли він побачив мене то зрозумів мій знак. Я завжди так прошу брата, щоб він допоміг вийти мені звідси.
-Батьку, дозволь Люсі піти, містер Олівер ( вчитель географії) просив доробити  уроки, бо сьогодні буде контрольна.
- Якщо так, добре- з кислим лицем промовив король.